Четвер 21 Листопад 2024   Українська  /   Русский       Пошук    

Блаженні голодні та спрагнені правди

Христові блаженства дуже своєрідні щодо мови. Ісус у коротких висловах, у чітких поняттях та яскравих образах подає Свою науку про людське щастя. Згідно зі звичаєм і практикою старозавітних пророків, Христос послуговується сильними і переконливими образами, притчами, порівняннями, метафорами, символами, щоб викласти Свою думку про шлях людини до її правдивого щастя.

Блаженство голодних і спраглих справедливості належить до найбільш з’ясованих блаженств Нагірної проповіді Христа. Тут Христос користується такими потребами людського земного життя, як голодом і спрагою, щоб змалювати надприродний голод і надприродну спрагу, що їх повинна мати кожна людина згідно з Божою праведністю.

Голод і спрага – це природні ознаки, що стосуються людського здоров’я і нормального стану людського організму. Брак апетиту, відраза до їжі чи пиття є знаком хвороби завмирання організму. Голод і спрага – це такі сильні вимоги людського організму, що коли вони не будуть задоволені, можуть спричинити смерть.

Наш організм потребує нормального підживлювання їжею і питтям, бо тільки тоді він почувається в стані тілесної рівноваги. Та, крім тілесного організму людина має ще й духовне життя, духовний організм, який також вимагає нормальної поживи і пиття, щоб духовно жити і діяти. Значить, у нас також є якийсь духовний голод і спрага, коли ми є справжніми людьми, які, крім тіла, мають також безсмертну душу. А предметом цього духовного голоду і спраги є те, що Христос називає правдою.

Треба зауважити, що старослов’янському слову «правда» відповідає українське слово «справедливість», «праведність». Отже, правда – це не істина, тобто «верітас», «алетія», а справедливість, праведність, тобто «юстіція», «дікайозіне».

Найперше це слово прикладалося до Господа Бога – як один з Його Божих атрибутів. Бог є справедливий і праведний, тому Він є Суддею, що стоїть на сторожі Своїх прав, нікому не дасть їх потоптати, а хто їх топче, такого Господь каратиме (Втор. 32:1-4). Скрізь у псалмах і пророчих писаннях Господь Бог – це справедливий Бог і праведний Суддя, Який любить праведників, що сповняють Його волю, і ненавидить і карає грішників, що глузують з Його законів. Бути праведним і справедливим, – це наслідувати істоту й природу Божу. Тільки тоді Бог буде вірний Своїм обітницям і буде справедливий, коли народ житиме в правді й справедливості.

Голодні й спраглі справедливості – це всі ті, що віддають кожному те, що йому належиться. Це чеснота справедливості у філософсько-моральному значенні.

Чеснота справедливості виглядає як щось природне, звичайне, самозрозуміле, вона потребує від людини багато жертви, самозречення, бо віддати кожному те, що йому належить, або трактувати кожного відповідно до його обов’язку – це нелегка справа і вимагає сили характеру і волі людини.

Наше себелюбство – це найбільший ворог справедливості, бо воно притемнює наш духовний зір і засліплює ясність шляху до наших ближніх, а власну вигоду і приємність ставить у центрі нашого ставлення до ближнього.

Скільки потрібно зусилля, самоопанування і вироблення характеру, щоб у думках, словах і ділах не кривдити інших людей, не переоцінювати себе і поважати ближніх. Скільки жертви себелюбства потрібно, щоб поставити потреби іншої людини над своїми особистими.

Це нелегко для нашої природи, для нашого вродженого й закоріненого в нас себелюбства. Щоб могти практикувати цю чесноту справедливості, ми мусимо мати справжній голод і спрагу на неї.

Ця спрага справедливості Христового блаженства йде ще далі. Бо справедливість у біблійному значенні – це збір усіх чеснот, це праведність і християнська досконалість. У Святому Письмі муж справедливий – це муж праведний, досконалий, святий.

Не було на світі жодного Святого, що не освятився б саме завдяки своєму голоду і спразі за справедливістю і святістю Божою. Не будемо й ми вповні, досконалими, праведними й святими людьми, доки не матимемо в собі цього голоду й спраги за досконалістю, праведністю і справедливістю Божою. Голод і спрага – це бажання того, чого організм потребує. І саме це рятує його від смерті. Коли ж у нашій душі нема тієї спраги за Божою справедливістю і правдою, як же врятуємося від духовної смерті? «Не самим лише хлібом живе людина, а всяким словом правди і справедливості, що виходить з уст Божих», – повчає Христос.

Спитаймо себе, чи у своїй душі й серці відчуваємо ми голод і спрагу Божої справедливості стосовно нашого Творця, самих себе і наших ближніх? Чи ми дбаємо про те, щоб завжди віддати кожному, що йому належить? Чи ми засновуємо нашу праведність, наші молитви і працю на засадах справедливості? Коли в нас немає духовного голоду й спраги стосовно Божої справедливості в житті, – це ознака, що наш духовний організм не здоровий, його палить гарячка пристрастей і себелюбства. Нам потрібно лікаря, лікування, і то негайно, щоб колись не було запізно.

Отже, голодним Божої справедливості Господь обіцяє, що вони наситяться. Тобто ті, що прагнуть бути досконалими й праведними, ті, що мають спрагу за Божою справедливістю, ті, що переймаються тугою стати богоподібними, – всі вони «будуть насичені». Їхній голод і спрага будуть задоволені, а вони осягнуть свою вічну щасливість.

Сам Бог буде їхньою нагородою, втамує голод і спрагу їхнього серця. І не тільки у вічності наситить праведника. Праведник вже й тут має передсмак тієї нагороди, яка постає в нім з доброго й чистого сумління, зі свідомості, що душа праведника в Божих руках.

Навіть серед терпінь, переслідувань і гонінь душа праведного спочиває в Божих обіймах. Св. Іван Золотоустий сказав вмираючи: «Полюбив я справедливість, тому вмираю на засланні». Але це було заслання від людей, а не від Бога, бо для праведної душі нема жодного місця на землі, де вона не почувалася б спокійною, безпечною в руках Божих.

«Світ – це пустиня, де люди гинуть від спраги», – писав св. Августин. Спрага гріха і беззаконня, наче морська вода, лиш побільшують цю спрагу людини.

Божа нагорода для спраглих і голодних справедливості призначена і для нас, коли справедливість і праведність життя стане метою нашого голоду, нашої спраги, усього нашого земного існування. Хто шукає Бога, і знайде Його. Хто тужить за Ним, – зрадіє! Хто голодний і спраглий Бога, той буде насичений і на землі, і у вічності. Щоденною молитвою, духовним життям розбуджуймо в собі голод і спрагу Божої праведності й справедливості, а Бог наситить нас Своєю благодаттю.