Питання священиків та старійшин

Священики питають Ісуса, Джеймс Тіссо

Галас біля східних воріт привернув увагу багатьох городян. Побачивши Чоловіка, який очолював процесію, що співала гімни, вони з подивом запитували: «Хто це?» Паломники з гордістю пояснювали їм: «Це – Ісус, Пророк з Назарету Галилейського…»

Ієрархія розгубилася. Такого бурхливого вияву народної любові ніяк не чекали. «Весь світ іде за Ним» (Ін. 12:19), – стривожено говорили один одному старійшини. Здавалося, що всі їхні зусилля були марними. Поки ще не можна було діяти проти Назарянина відкрито. Це означало б самим штовхнути народ до заколоту. На Пасху до Єрусалиму з’їхалися сотні тисяч юдеїв, у переповненому збудженими людьми місті кожний непевний крок міг спричинити вибух.

Тим часом Ісус проїхав святковими вулицями і, зійшовши з віслюка, зайшов з учнями за огорожу храму. Від Нього чекали якихось незвичайних слів і вчинків, але Він мовчки, як цар, що перевіряє свої володіння, оглянув святилище, а з наближенням ночі знову рушив до Вифанії.

Супутники Ісуса зазнали, мабуть, певного розчарування. Нічого не сталося, не було жодних знамень. Однак вони надіялися, що, прийнявши царські почесті, Ісус незабаром повинен проявити Свою месіанську владу і відкрити їм Свої подальші наміри.

У понеділок вранці Христос знову прийшов до храму. Але замість того, щоб закликати прихильників до боротьби з поганами, Він зробив те, що й три роки тому: звелів торговцям покинути Дім Божий. Продавці і покупці почали обурюватись, але Ісус, не слухаючи їх, перекинув столи з грошима і лави з птаством, призначеним на продаж. Він зажадав, щоб торговці перестали порушувати Закон, який забороняє носити товари через подвір’я храму. Очевидно, більшість присутніх на площі схвалила рішучий натиск. Це була перша дія Месії, який відкрито явився народові. Він виступив проти приниження віри і профанації культу. Багато хто вважав, що принісши жертву і віддавши її священикам, можна вважати себе чистим від гріхів, тому базар біля вівтаря їх не бентежив.

Другою справою стало зцілення хворих, які звідусіль наче обліпили Ісуса. Спаситель страдників, Він прийшов провістити нове життя, милосердя Отця…

Священики не знали, що вдіяти, і тільки запитали в Ісуса:

– Якою владою Ти це робиш?

– Запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю. Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей?

– Не знаємо, – обережно відповіли священики, адже вони називали Івана несамовитим, та зараз садукеї не ризикнули перед народом відверто лаяти страченого пустельника.

– То і Я не скажу вам, якою владою це роблю.

Ісус не випадково згадав про Хрестителя, в особі якого духовенство і книжники відкинули вісника Божого.

– Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, – продовжував Він, – і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому (Мф. 21:23-27,32).

Усі пророки зустрічали заперечення і ненависть лжепастирів. Пиха та властолюбство ставали проти обранців Духа. Важко було очікувати, що старійшини повірять Людині, Яку простий народ називав Месією. Ісус, як завше, пояснив Свою думку притчею, сюжет якої навіяний Ісаєю, який полюбляв порівнювати Ізраїль з виноградником, а Бога – з Господарем.

– Був якийсь господар дому, – оповідав Ісус, – який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав. Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди. Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням. Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само. Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого. Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його. І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили.

– Отже, – запитав Ісус у служителів храму, – коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?

– Злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно, – відповіли вони.

– Невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших.

Старійшини збагнули, що в притчі йдеться про них, що в них відберуть виноградник народу Божого. «І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка». Після цього Ісус сказав у вічі: «Відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його» (Мф. 21:33-46). Господь не тільки позбавляє влади духовних вождів Ізраїлю, але й робить дітьми Царства всіх, хто виконує волю Його, незалежно від походження. І ніби у відповідь на пророцтво надійшла несподівана новина – Филип і Андрій повідомили: якісь греки-прозеліти, що приїхали до Єрусалиму як паломники, дізналися про Христа і попросили Филипа звести їх з Ним. «Настав час прославитися Синові Людському», – сказав Ісус.

Погани хочуть бачити Ісуса, Джеймс Тіссо

Але щоб учні не подумали, що Він говорить про земну славу, знову нагадав їм, яка доля чекає на Нього: «Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плодів». (Ін. 12:23,24) Заради свого спокутувального подвигу Месія відмовляється від усього, що дороге людям у цьому світі, навіть від самого життя.

А прозеліти? Чи відгукнувся Христос на їхнє прохання? Євангеліє про це не говорить, але, мабуть, бесіда відбулася, і вони, можливо, стали першими Його послідовниками серед інородців.

Але радість Христа і Його учнів, спричинена появою цих «нових овець», затьмарювала думки про самовдоволених вождів, які заволоділи виноградниками Отця. Вони не бажали чути заклику Божого й знову похмура тінь нависла над народом Божим. Між двома Завітами виникла тріщина.

Христос не приховував Своєї скорботи від апостолів: «Нині душа Моя стривожена; і що Мені сказати? Отче, спаси Мене від цієї години! Але задля цього Я і прийшов – на цю годину».

Коли Він вимовив ці слова, у небі почувся звук, схожий на грім. Деякі вирішили, що наближається весняна гроза, але інших охопив містичний жах. Їм почувся голос невидимого вісника Божого.

«Отче, прослав ім’я Твоє!» – молився Ісус. Звернувшись до людей, Він говорив про Судний день, про диявола, якого з престолу скине Син Людський. Але Месія як тільки стане жертвою, переможе його. «І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе» (Ін. 12:27-32).