Вівторок 18 Червень 2024   Українська  /   Русский       Пошук    

Пророцтво про руйнування Храму

Учні захоплюються будівлею Храму, Джеймс Тіссо

Євангеліє не говорить, як учні сприйняли викривальну промову Господа, але, мабуть, вона стривожила їх. Хоча й раніше апостоли чули від Учителя щось подібне, але одне – говорити про це в Капернаумі, а інше – отут, в Єрусалимі, де фарисеї були впливовою партією.

Тепер було важко сподіватися навіть на часткове примирення.

Але чи можливо, щоб Месія назавжди залишався в конфлікті з визнаними вождями народу? Чи пророцтво про Єрусалим як про столицю Прийдешнього – помилка? Навіщо ж тоді Ісус прийшов у це місто?

Апостолам так хотілося вірити, що святе місто і Дім Божий стануть вотчиною Христа, де утвердиться Його Царство, адже Він сам захистив храм від святотатців і назвав його «домом молитви».

Не наважуючись визнати свої сумніви, вони почали розмовляти з Ісусом про храм. Один з Дванадцятьох сподівався викликати в Нього захоплення грандіозними спорудами святилища.

– Учителю, подивись, які камені і які будівлі!

– Бачиш ці великі будівлі? – суворо спитав Ісус. – Все це буде зруйноване, так що не залишиться тут і каменя на камені. (Мк. 13:1,2)

Апостоли були вражені: менш за все вони очікували такої відповіді. Їм стало зрозуміло, що це – вирок. І вирок остаточний.

Приголомшені, не кажучи й слова, вони слідом за Христом вийшли за ворота. Важкі думки володіли ними, а в душі Юди, мабуть, здійнявся справжній бунт. Якщо раніше в ньому вже ледь жевріла іскра віри в Учителя, то тепер вона остаточно погасла: Людина, яка пророчила загибель храму, не може бути Месією! Він обіцяв Своїм учням торжество, а насправді лише зневажив блюстителів Закону і налаштував проти Себе все місто. Він або божевільний, або вводить в оману! Рано чи пізно влада розправиться з Назарянином. Але що буде з ними, Його прихильниками? Їх, звісно, теж не помилують. Треба якомога швидше подбати про свою безпеку і допомогти архієреям затримати Ісуса…

* * *

Тим часом Христос почав сходити на Єлеон. Дорогою Він зупинився і сів на схилі. Більшість учнів, не дочекавшись Його, пішли; з Ним залишилися тільки Симон, Андрій та сини Зеведеєві. Ісус мовчав, дивлячись на засинаюче місто, яке лежало біля Його ніг. Вечірня тиша панувала над пагорбами; відблиск останніх променів полум’янів на гребені храму, золотив вежі; повітря пахло весняними травами і свіжим листям.

Учні здогадувалися, що Ісус думає про Єрусалим. Їм було страшно і тужливо. Місто, де кожний камінь міг розповісти про мудреців і пророків, про страти і бої, про гарячі молитви і сподівання, – як довго чекало воно Спасителя і, діждавшись, не впізнало Його!…

Нарешті апостоли порушили тишу. Коли це буде? Коли звершиться суд над храмом? Можливо, після цього настане День, якого вони так чекали: Син Людський виявить славу Свою і зведе над світом вічний месіанський Храм. І тоді Христос заговорив про Кінець.

Пророцтво про руйнування храму, Джеймс Тіссо

«Від смоковниці навчіться притчі, – сказав Він, – коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо» (Мк. 13:28). Так і наближення катастрофи старозавітного світу позначиться ланцюгом прикмет. З’являться неправдиві пророки і месії, спокушаючи багатьох. «Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець». Ісусових вірних жорстоко переслідуватимуть. «І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного… і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох». І, нарешті, з’явиться остання зловісна ознака: «Бо де буде труп, там зберуться орли» (Мф. 24:6-28).

Труп – це приречений Єрусалим, який не знайшов у собі сили на духовне відродження, а орли – імперські знамена Риму.

Можливо, у ту мить, коли Ісус вів мову про них, до західних стін вже доходили загони Пилата, які, як завжди, прибували до міста на Пасху. Серед них були й солдати, чиї руки через два дні приб’ють до хреста Сина Людського і, можливо, навіть деякі з тих, кому через сорок років судилося здійснити страту міста Давидового…

«Коли ж побачите Єрусалим – продовжив Ісус, – обложений військами, знайте, що наблизилося запустіння його. Тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжать у гори; і хто в місті – нехай виходять з нього, а хто в околицях – нехай не входять до нього» (Лк. 21:20,21). На місці вівтаря, залишеного Богом за гріхи людей, з’явиться «гидота спустошення», про яку пише книга Даниїла: ідолопоклонники захоплять і осквернять святиню[*]. Їх влада буде доти, доки не закінчаться «часи народів», тобто поган.

Крах цитаделі Старого Завіту побачать самі апостоли та їх сучасники. «Істинно кажу вам: не перейде рід цей (тобто сучасне покоління), як усе це станеться» (Лк. 21:32).


[*] Нагадаємо, що у Книзі Даниїла (12:11) «мерзотою запустіння» названий поганський вівтар, поставлений в єрусалимському храмі царем Антиохом IV