Творіння та гріхопадіння

Вигнання Адама і Єви з раю, Бенджамін Вест

Кожна людина потребує того, щоб її любили. Але тільки християни знають: їх спрагу утамовано. Вони – улюблені діти. Їх любить Той, прекрасніше за Кого немає.

Насправді повірити в Бога нескладно. У Бога вірять практично усі – різниця лише в тому, що це за бог. Навіть уперті атеїсти вважають, що існує «Мета життя»… чи, наприклад, «Вищий сенс»… інші (невперті) згодні: «щось таке» напевно є.

Людина так влаштована, що просто не в змозі не вірити. От тварини, вони так – тварини не вірять ні в що.

Інша справа, що більшість людей приписують Богові те, чого в Ньому немає. Вважають Його тим, ким Він не є. Кажуть про Нього неправду. А як саме могла б виглядати правда, я спробую сказати в цьому розділі.

1

Наш світ створений Богом. Немає нічого, що існувало б «саме по собі». Стосовно кожного з нас Бог є Творцем. Це – перша з істин моєї віри.

Усе, що ми бачимо навколо (і все, чого ми не можемо бачити), – від молекули до галактики, від уранішнього тролейбуса, що везе нас на роботу, до Страшного суду, – усе існує не просто так. Усе з’явилося тому, що Бог не полінувався це створити. Бог створив світ, і це єдина причина, по якій усе існує.

Світу не було, а потім він з’явився. Якщо гарненько над цим подумати, то можна дійти висновку: Бог, в якого вірять християни, це дуже діяльний Бог. Поряд з Ним навіть найенергійніший з людей ледачий до нерухомості. Бог не просто є – Він діє. Без пауз. І немає у створеному Ним світі сили, здатної перешкодити Богові зробити так, як Він хоче.

Біблія каже, що Бог створив світ ні з чого. Немов в абсолютній тиші Бог раптом заспівав прекрасну мелодію. Чи розповів прекрасну історію, герої якої – усі ми.

Світ з’явився з «ніщо». Жодної необхідності в тому, щоб він з’явився, не було. Ви, я, усе на світі, молекули, галактики, тролейбуси – нічого цього могло б і не бути. І Богу від цього не стало б гірше.

Але ми з’явилися.

І тут є один нюанс. Розмови про те, як Бог створив світ, – простий приклад нічого не значущого базікання. Помудрувати за чашкою кави на тему, а от що б було, якби… і могло б цього не бути… і чи можливо для Бога створити «інший» світ… а потім розійтися з усвідомленням власної розумності, – от зазвичай що таке розмови про те, як Бог створив світ.

Я не стану говорити про те, ЯК це було. Дуже багато що тут мені незрозуміле, а ще більше тут такого, що просто не може бути зрозумілим.

Створення нашого світу – це таємниця. Учені можуть пояснити окремі деталі. Книги з фізики і астрономії розкажуть вам про теорії, які зробили контури таємниці більш конкретнішими. Але сам процес як був тайною, так тайною і залишиться.

Зате мені є що сказати стосовно того, НАВІЩО Бог створив світ. Відповідь тут проста: Бог створив світ тому, що захотів його створити. Бо в Нього було стільки любові, що Бог вирішив поділитися нею з кимсь ще.

2

Можна уявляти Бога так, як у радянських підручниках описувалася Природа. Як величезну м’ясорубку… Як плавильну піч вселенського масштабу… Люди, які вперше замислюються про релігію, так зазвичай Його і уявляють.

Перед очима мелькають величні і грізні картини: мільярди життів виникли і закінчилися смертю… тіла людей і тварин розклалися на перегній, а потім стали травою… траву з’їла корова, корову з’їли ми, а потім ми знову стали травою, і так без кінця.

Гігантський, усеосяжний вир. І Хтось… (вірніше, «Щось»), що дивиться на все це із захмарних висот. Велична і абсолютно безживна картина. Радий зауважити, що ніякого відношення до реальності вона не має. Бог, в Якого вірять християни, створив не мертвий Космос і не безсердечний дарвінівський полігон, на якому виживає найсильніший. Творячи світ, Бог будував дім для Своїх дітей.

Світ міг би не з’являтися. Якщо казати точніше, то світ і не мав з’являтися. Народження Всесвіту – це диво. І ще – це дарунок людству на день народження.

Єдина причина появи нашого світу – те, що Бог був повний любові. Так чоловік і жінка, які по-справжньому люблять один одного, неодмінно стають батьками. Двом людям настільки добре разом, що на світ просто не може не з’явитися плід їх любові. Маленька і беззахисна істота, яку вони стануть любити. Заради якої стануть жити.

У попередньому підрозділі я написав, що людина не в змозі жити без любові. Тепер ви розумієте чому. Людина потребує любові просто тому, що вона із самого початку створена для того, щоб бути любимою. Так автомобілі, створені для того, щоб мчатися по автобанах, іржавіють і помирають, якщо їх надовго залишити в гаражі.

Бог не просто наліпив глиняних фігурок – Бог створив Собі дітей. Тих, кого Він стане любити. Звідси і наша спрага бути любимими. Лише заради цього кожен з нас і з’явився на світ.

Бог захотів створити кожного з нас і приготував усе для того, щоб Його дарунок нам сподобався. Він створив прекрасні небеса і затишну землю. Бог подивився на те, що вийшло з Його рук, і зрадів. У Нього було багато любові, і тепер Він міг подарувати її іншим істотам.

Але вийшло так, що істоти відмовилися прийняти Його любов.

3

Так ми підходимо до другої істини християнства. І тут розмова перестає бути приємною. Ім’я цій істині – гріх.

Щоб зрозуміти християнство, треба зрозуміти лише дві речі: що таке любов і що таке гріх. На жаль, зрозуміти саме ці дві речі – найскладніше заняття у світі.

Слово «любов» сьогодні затерте настільки, що люди давно забули, що саме це слово означало на самому початку.

Мільйони годин підряд з усіх радіоприймачів на світі слащаві голоски співають про любов. Зрозуміти, що мається на увазі, не може ніхто. Фраза «Я робив любов» давно означає якраз відсутність любові, а під «любов’ю, що спалює серце» може матися на увазі, наприклад, пристрасть до певної футбольної команди.

З гріхом ще заплутаніше. «Гріх» сьогодні – це майже похвала. Коли людина каже, що «згрішила», то на губах у неї з’являється самовдоволена посмішка, адже «згрішити» сьогодні означає «зробити те, про що давно мріяв».

Дівчина каже, що згрішила. Мається на увазі, що взагалі вона на дієті, але вчора з’їла чудове тістечко. Чоловік теж згрішив: обіцяв дружині не пити алкоголь, але – хлопнув-таки чарочку.

Гріх начебто є, а поганого начебто нічого і немає. Чого поганого може бути в тістечку чи чарочці?

При цьому ніхто не звертає уваги на дивну параною. На нічим не з’ясовне роздвоєння особистості. «Я» вирішила схуднути, і «Я» ж пристрасно бажаю їсти тістечка. «Я» знаю, що горілка несмачний напій, і «Я» ж все одно бажаю напиватися. Яке з цих «Я» справжнє?

Причому нехай би тістечко і чарочка були дійсно чимось хорошим! Чимось, до чого мало б сенс прагнути. Але ж насправді дівчина усвідомлює: від солодкого в неї зіпсуються зуби, з’являться прищі, її кине хлопець і вона стане такою товстою, що спротивіє собі самій. І чоловік розуміє: випивши, він стане поводитися як тварина, а завтра весь день валятиметься в похміллі, а якщо так піде і далі, то в нього з’явиться червоний ніс і хвора печінка, його виженуть з роботи, а нормальні люди перестануть з ним спілкуватися. Чи варто до ТАКОГО прагнути?

Гріх – це абсолютно нелогічне заняття. Нормальною мовою розкажіть грішникові, ДО ЧОГО САМЕ він прагне, і він вжахнеться: ні! Ясна річ, нічого подібного я не хочу!

Але в той же час і хочу. Основну частину своїх життів ми витрачаємо саме на це. На виконання жахливих, нелогічних, вбиваючих нас бажань. Хто скаже, що це не хвороба?

4

Кажучи про гріх, зазвичай мають на увазі вчинки. Вкрасти – гріх. Обдурити – гріх, але менший. Убити – страшний гріх. Переспати з красунею – ах, який чудовий гріх!

Зазвичай «сім смертних гріхів» перераховують у такому порядку: гординя, скупість, розпуста, гнів, обжерливість, заздрість і лінь. Втім, є і інші переліки. На жаль, навіть усі разом ці списки не кажуть про головний.

Бо визначення гріха звучить так: гріх – це брак любові.

Дуже просто. І дуже безнадійно.

Гріх – це не вчинок, а хвороба. Смертельніша за рак. Менш виліковна, ніж СНІД. Ця хвороба вражає розум і волю. Але, головне, вона вражає людську здатність любити. Грішник відмовляється від любові. Більше вона йому не потрібна, як алкоголіку не потрібна сім’я, а наркоману – навіть їжа.

Гріх – це не те, ЯК ми поводимося, а те, ЧОМУ ми поводимося саме так. Гріх – це не вчинки, а причина вчинків. Адже алкоголіка ніхто не примушує пити, а наркомана – вживати героїн. Вони хочуть цього самі. Хочуть найбільше на світі.

Гріх – це те ж саме. Гріх – це коли ми хочемо того, чого не варто хотіти. Пристрасно прагнемо до того, що несе нам біль і смерть. І якщо у вас є ця внутрішня червоточина, то вже зовнішні симптоми нікуди не подінуться – з’являться неодмінно.

Той, у чиєму серці оселився гріх, обов’язково стане скупитися, лінуватися, заздрити і обжиратися… а якщо підвернеться випадок, то і вкраде… і зрадить… і можливо, навіть уб’є… немає такого поганого вчинку, який би він не скоїв.

Не йдеться про те, що на світі є погані люди. Думаю, що це вам зрозуміло і без мене. Мова про те, що на світі зовсім немає людей, що живуть так, як людина МАЛА жити.

Поганих людей на світі вистачає. Це факт. Хороших людей на світі теж немало. І це теж факт. А от людей, які жили б так, як хоче Бог, людей, які бачили б у Ньому своє єдине щастя, – таких людей на світі просто немає.

Вірніше, одна така Людина в історії людства все-таки з’явилася. Але Його убили.

5

Люди завжди розуміли: зі світом, в якому ми живемо, щось не так. Кращі уми доходили до визнання, що щось не так і з самою людиною. Але що саме не так – тут думки розходяться.

Найпростіше перекласти провину на оточення. У світі так багато зла, бо суспільство влаштоване несправедливо. Чи так: в усьому винне виховання. Людина поводиться як тварина, бо її неправильно виховали. Язичницькі релігії знайшли свою відповідь. Вони вважають, що вся проблема в тілі. Душа в людини прекрасна, а от тіло – воно так і намагається влізти в чуже ліжко або наїстися як порося.

Давайте змінимо суспільство, і людина стане кращою! Давайте дамо дітям прекрасне виховання, і вони перетворяться на ангелів! Давайте забудемо про тіло і станемо жити одним духом!

Але скільки не перелаштовували суспільство, скільки не сіяли розумне, добре, вічне – крила в громадян так і не виросли.

Християнам це питання особливо неприємне. Адже якщо «хороший» Бог збирався створити «хороший» світ, то чому ж результат виглядає так убого?

У самій першій книзі Біблії (у книзі «Буття») відразу за розповіддю про творіння світу слідує розповідь про одну древню катастрофу, що іменується «гріхопадіння». Там говориться про перших людей, Адама і Єву, про змія і дерево, а також про заборону, яка була порушена…

Деталі розповіді туманні. Символи занадто розпливчаті.

Але загальну суть цієї історії зрозуміє будь-хто.

Бог створив прекрасний світ – немов намалював чудову картину. А потім знайшовся той, хто зіпсував шедевр – немов виплеснув на картину відро помиїв. Світ начебто залишився прекрасним, але тепер розгледіти це дуже непросто.

Повірити в Бога – легко. Під тим або іншим псевдонімом у Бога вірять практично всі. А от повірити в протилежну силу – ні, на це сучасна людина не здатна. Мені особисто це здається дивним, адже Бога не бачив ніхто і ніколи, а от з гріхом ми стикаємося щодня.

Гріх – це дуже реально. І якщо гарненько поміркувати над тим, що відбувається у світі, то можна здогадатися: є хтось, хто хоче, щоб було саме так. Саме про цю силу і розповідає нам книга «Буття».

Після гріхопадіння людина не в силах спілкуватися зі своїм Творцем. І якщо гарненько поміркувати над тим, що відбувається навколо, то можна здогадатися: між людиною і Богом хтось встав. От тільки світ не хоче, щоб ви роздумували. Гріх не хоче бути виявленим.

Після того що сталося, у мені немов живуть два «Я», які навіть не знайомі між собою. Одне каже мені: ти хотів схуднути? – дотримуйся дієти. Друге пропонує махнути рукою: навіщо тобі дієта? – адже тістечка такі смачні!

Ця роздвоєність, це друге, вороже мені «Я» і називається гріхом. Гріх нівечить мене. Слухаючи його підказки, я погоджуюся спотворювати своє життя. Створювати собі проблеми, які потім не знаю, як розгребти.

Відчувають це всі. Але повірити в те, що проблема існує, сучасна людина наполегливо відмовляється. Повірити, ніби ця моя друга воля – зовсім і не моя, ніхто не хоче.

Що ж! Тим краще для того, хто стоїть між Богом і людиною! Погодьтеся: що може бути краще для боксера, ніж змусити супротивника повірити, ніби удари, під якими він корчиться, насправді – ніякі і не удари?

6

Трохи вище я сказав, що християнство – це історія про блудного сина. Але насправді це історія, звичайно, не про сина, а про Отця. Це історія про дуже нещасну сім’ю: діти в ній раптом вирішили, ніби батько для них ворог.

Бог хотів подарувати новонародженому людству Свою любов. А людина відмовилася її приймати. Людина стала ставитися до Бога не як до Отця, а як до ворога. Можна сказати, що людина потрапила в полон до тієї самої сили, що ворожа і Богові і самій людині.

У притчі про блудного сина юнак пішов від батька, але потім вирішив повернутися. Реальні люди навколо мене ні про яке повернення навіть і не думають.

Бог вас любить, а ви Його – ні. Ця історія могла б бути найсумнішою історією на світі. Коли б не несподіваний поворот сюжету.

Прийшов момент, каже нам Біблія, коли, втомившись чекати, Отець сам відправився на пошуки зниклої дитини.