З Єгипту в Обіцяний край

207

Опис

Згідно з Біблією, маршрут вихідних євреїв з Єгипту до Обіцяного краю був досить складним та тривалим. За даними Біблії, вихід євреїв з Єгипту відбувся за проводом Мойсея, який вів їх через Синайський півострів.

Інші важливі зупинки на маршруті включали в себе міста Раамсес та Пітон, які євреї будували для фараона, а також Суфське море, яке Біблія описує як місце, де Бог розділив води, щоб євреї могли пройти по суші.

Далі євреї перетнули пустелю, яку Біблія називає Сінайською, де Мойсей отримав від Бога десять заповідей. Після цього, вони продовжили свій шлях до Обіцяного краю через місто Кадес-Варнею.

Маршрут вихідних євреїв з Єгипту до Обіцяного краю був довгим та небезпечним, але він також був важливим символом віри та національної ідентичності єврейського народу. Сьогодні він є об'єктом паломництва для багатьох вірян з усього світу, які хочуть побачити святі місця, пов'язані з цим важливим історичним подією.

Перед ізраїльтянами була мета — дістатися до ханаанського краю. Проте Мойсей не вибрав найкоротший шлях, який простягався на 400 кілометрів вздовж піщаного узбережжя і вів прямо у Філістею, ворожу територію. Не пішов він і через широку центральну частину Сінайського півострова, де палюче сонце розжарює гравій та вапнякове плато. Мойсей повів народ на південь, вниз по вузькій прибережній рівнині. Першим місцем, де вони отаборилися, була Мара. Саме там Єгова перетворив гірку воду на солодку.a Покинувши Елім, народ почав нарікати на їжу. Тоді Бог послав їм перепілок і дав манну. У Рефідімі ізраїльтяни знову почали нарікати, що не мають води; у тому ж місці вони перемогли амаликітян, які напали на них; тут Мойсей отримав від свого тестя пораду взяти собі на допомогу здібних чоловіків (Вх, розд. 15—18).

Потім Мойсей повів Божий народ далі на південь, у напрямку до гір. Цього разу ізраїльтяни отаборилися біля гори Сінай, де отримали Закон, збудували святий намет і принесли жертви. Другого року після виходу з Єгипту ізраїльтяни рушили на північ через «велику й страшну пустелю» до місцевості Кадеш (Кадеш-Барнеа). Ця подорож, імовірно, тривала 11 днів (Пв 1:1, 2, 19; Пв 8:15). Коли народ почув погану звістку десяти розвідників, він піддався страху і через це 38 років блукав пустелею (Чс 13:1—14:34). Серед місць, де ізраїльтяни ставали табором, були Аврона та Еціон-Гевер. Потім народ знову пішов у Кадеш (Чс 33:33—36).

Коли ізраїльтяни зрештою наблизилися до Обіцяного краю, то не пішли прямо на північ. Їхній шлях проліг довкола основних володінь Едому, а далі на північ «Царським шляхом» — головним шляхом царів (Чс 21:22; Пв 2:1—8). Цей маршрут був нелегким для народу, який ішов з дітьми, худобою і наметами. Люди мусили спускатися, а потім підніматися звивистими стежками крутих ущелин Зереду й Арнону (приблизно 520 метрів завглибшки) (Пв 2:13, 14, 24).