Святий Миколай над селом

В темну нічку, десь на хмарах
Задзвеніла гра весела —
То летіли два янголи
Понад українські села.
— Ми ж всі три вже цеї ночі
Стільки світа проходили —
І які були дарунки,
Все роздали, розділили.
Що ж тепер ми подаруєм?
Наші коші вже порожні.
А ті діти українські —
Красні, милі і побожні.
І сказав молодший янгол:
— Може, в небо завернути
І дарунків ще набрати
Й цих дітей не поминути?
Зажурився Свят-Угодник,
Друг дітей, Святий Микола,
І зітхнув, на села глянув
І промовив так спроквола:
— Не забув я, слуги Божі,
Я про них найбільше думав,
Про вкраїнську дітвору,
Як з Святого вийшов Двору.
Та не забавки діточі,
Ані ласощі, ні лялі
Їм потрібні, щоб втишити
Їхні смутки, їхні жалі.
Я зішлю їм цеї ночі
Ліпші скарби, кращі дари:
Милосердя й Божу ласку
Я несу їм із-за хмари.
Мир і спокій я приношу
В кожну їхню скромну хату,
А в серцях любов їм створю
І надію пребагату.
Хай віднині згода й єдність
Процвіта між ними стиха,
Ці чесноти їх підіймуть,
Оборонять їх від лиха.
В тих чеснотах хай зростають
Пишно, як той лан у жниві,
І хай будуть бодрі й сильні
І могутні, і щасливі.
Так промовив Свят-Микола,
І янголи звеселіли,
І крильцями понад села,
Понад ниви зашуміли.
І, злітаючи на хмари,
Вірний край благословили,
І на знак благословіння
Два пірця із крил зронили.

(Ю. Шкрумеляк)

---

У цьому вірші описана історія про двох янголів та Святого Миколая, які вирішили подарувати українській дітячій дітворі дарунки. Після обговорення того, що їм можна подарувати, Святий Миколай вирішує надати дітям більші цінності, такі як милосердя, Божа ласка, мир і спокій, об'єднаність, надія і інші чесноти. Ці духовні дарунки є важливішими за матеріальні речі, і вони мають допомогти дітям рости щасливими і добрими.