Коли буває тяжко...

Деколи буває дуже важко. Кожен знає, як це, коли раптом разом навалиться. І неприємності по роботі, і з боку близьких людей нерозуміння, і якісь хвороби, і фінансові труднощі. До цього ще спотикання різні, гріхи, душу тяжкі, зневіра, в Божій милості сумнів. А може, й не так багато одразу, може, одне щось, але й воно так придавило, що ніяк з-під нього не виберешся.

Чого тільки не робиш! Розбираєшся, думаєш, як у такому становищі виявився, як вийти з нього. Марно. Немов у болото ще глибше провалюєшся, все ще важче, безвихідніше. Молишся, просиш у Господа допомоги, просиш сил, просиш розуміння. І знову марно. Як стіна якась від землі до небес зросла, не пробитися. І якщо колись журився, то тепер уже просто розпач підступає.

Але читаєш ранкові молитви, а в них 50-й псалом, такий знайомий, напам'ять уже вивчений. Якого разу вимовляєш, «думаючи про своє», ці дивовижні, сповнені рятівної надії слова: «Серце скрушено і смиренно Бог не принижує…». Вимовляєш і раптом розумієш: ось воно! «Сокрушено і смиренно».

Змирись, знищи гордість свого серця, і все зміниться. Обставини зміниться, безвихідь з відчаєм відступлять, а найголовніше — піде це страшне почуття богозалишення, з яким так нестерпно жити.

Але як упокоритися? Чи достатньо просто зрозуміти, що це необхідно, і все відбудеться «само»: серце очиститься від пихати, думки просвітяться, в душі не залишиться і сліду запеклості? І так буває, але частіше потрібна праця — не велика якась, проте дуже важлива.

Праця ця в тому полягає, щоб, окинувши поглядом усі свої пригоди, зовнішні і внутрішні, сказати щиро, з повною в те вірою: «Гідне, Господи, за ділом моїм приймаю». Зрозуміти, що все це нас гнітить, нам біль завдає не звідкись ззовні прийшло, а з нашої потаємності серцевої народилося. «Дерево, з якого зроблено твій хрест, виросло на грунті твого власного серця» — з цим не треба сперечатися, це треба прийняти. Приймеш, упокориться серце, і побачиш, як раптом не стане того, що становило хрест. «Грунт» змінився, і виросло на ньому висохло і опало.

Нікого ні в чому не треба звинувачувати, тільки себе. Ні з ким не потрібно ворогувати більше, хіба що зі своїми пристрастями. Важко упокорюватися, але коли змиришся все ж таки, то пізнаєш істину слів богомудрого авви Ісаака: «Щойно змириться людина, як відразу оточує її з усіх боків милість Божа». І потім уже пам'ять про це сама вабить тебе під рятівну покрову цієї найбільшої з усіх чеснот.

І ще… Відкриється твоєму серцю, що не стільки всі інші гріхи та пристрасті були і залишаються причиною твоїх бід і скорбот, скільки одна гордість. Це вона змушувала тебе чинити опір Богові. І Він, за словом апостола, противився тобі. І все життя противилося. А що погано тобі було — так для того знову ж таки привів тебе Господь це погане потерпіти, щоб ти змирився.

Аби тільки Бог дав це — таке просте і таке важливе — одкровення запам'ятати. Бо інакше доведеться все життя ходити такими важкими та знайомими колами — від гордості до смиренності через скорботи.

Біблія:

Читати Біблію

Слухати Біблію

Дитяча Біблія

Біблійні мапи

Радість покаяння

Покаяння, за словами апостола Петра, є першим кроком, який має зробити людина для примирення з Богом (Дії 2:38). Але яким важким є цей крок! Зате скільки радощів він приносить! - Не менше, ніж перший крок дитини, бо сказано в Слові Божому, що на небесах буває велика радість про грішника, що кається. Якщо так, тобто. радіють небеса, а це означає всі небожителі: Ангели, А...

Метелик

Якось лялька метелика потрапила в руки до людини. Він узяв її розглядав протягом кількох годин, бачачи, як вона щосили намагається витиснути своє тіло з маленької дірочки в коконі. Час минав, вона намагалася вилізти з кокона, але прогресу ніякого не було. Здавалося, що вона зовсім вибилася з сил і більше не може… Тоді людина вирішила допомогти метеликові. Він узяв нож...

З історії Авраама та Ісаака ми можемо дізнатися 3 блискучі місця у Авраама

Візьми сина твого, єдиного твого, якого ти любиш, Ісаака; і йди в землю Моріа і там принеси його на цілопалення на одній із гір, про яку Я скажу тобі » (Бут. 22:2) .

« Авраам встав рано вранці, осідлав осла свого, взяв із собою двох з юнаків своїх та Ісаака, сина свого; наколов дров для цілопалення, і вставши пішов на місце, про яке сказав йому Бог» (Бут. 22:3) .

...

Свобода від ярликів

«Зухвалий, негідний хлопчик! Коли ж ти перестанеш знущатися з своїх однокласників, навішувати на них образливі прізвиська? Звідки в тобі стільки злості та цинізму?! - Зі спотвореним від гніву обличчям кричала жінка.
З тим же виразом обличчя і схожим на материнським голосом, худорлявий підліток парирував у відповідь: «Сама така… Сама така…»

КРОКІСТЬ, АЛЕ НЕ ПАСИВНІСТЬ

«Рятуй взятих на смерть, і невже відмовишся від приречених
на вбивство? Чи скажеш: ось, ми не знали цього?
А випробувач серця хіба не знає? Хто спостерігає
за твоєю душею, знає це і віддасть людині за ділами
його» (Прип. 24:11,12).
Бачачи несправедливість, ми можемо або виявити байдужість, або втрутитися. Третього не дано. Той, хто тримається осторонь, коли з кимось пов...

Вибір

Навколо мене тиша. Ще дуже рано. Небо ще чорне. Світ спить. Настає новий день. Ще трохи – і він настане. Притулок рано-вранці буде переможений необхідністю прийняття рішень. У найближчі дванадцяту годину день буде пред'являти свої вимоги. Але саме зараз мені потрібно зробити вибір. Завдяки Голгофі я маю вибір. Тому я вибираю…

• Я обираю Любов...<...

Зміст життя

Якось один мудрець, стоячи перед своїми учнями, зробив таке. Він узяв велику скляну посудину і наповнив її до країв великим камінням. Зробивши це, він запитав учнів, чи повна судина. Всі підтвердили, що повний.

Тоді мудрець узяв коробку з дрібними камінчиками, висипав її в посуд і кілька разів легенько струснув його. Камені розкотилися в проміжки між великими каме...

Справжні скарби – невидимі

Не дивіться «на видиме, а на невидиме, – каже святий Павло. – Бо видиме – дочасне, невидиме ж вічне» (2Кор. 4:18). Ця думка видається нам чужою, адже всі ми працюємо з тим, що тимчасове й матеріяльне. Вісім годин на роботі витрачаємо на те, щоб здобути якісь матеріяльні цінності. Зводимо будинки, купуємо одяг, взуття, їжу, тішимося, отримуючи...

Псалом

Як часто нас кривдять. Незаслужено. І тому, здається, особливо боляче.

По парку, загребаючи листя чоботями, йшла жінка. Спокійно йшла. З усмішкою, але з якоюсь відстороненою. У себе пішла. Начебто мирно все, а думки копошаться, рояться, набридливі й прив'язливі: Начебто стараєшся, не суперечиш, працюєш, усе виконуєш, як кажуть... Але, маленький недолік.&...

Знайти себе

Знайти себе, як у житті це важливо, знайти себе знайти та не втрачати. Не погасити запалену свічку одного разу і гілочки щепленої не зламати. Не зробити боляче тим кому від болю, вже нема сил ні плакати ні кричати. І бути задоволеним, хай навіть у неволі, а за образу краще промовчати. Допомогти тому, хто на допомогу так прагне, води подати тому, хто хоче пити. І нехай хто мудрий, слово тобі скаже,...