Коли буває тяжко...

Деколи буває дуже важко. Кожен знає, як це, коли раптом разом навалиться. І неприємності по роботі, і з боку близьких людей нерозуміння, і якісь хвороби, і фінансові труднощі. До цього ще спотикання різні, гріхи, душу тяжкі, зневіра, в Божій милості сумнів. А може, й не так багато одразу, може, одне щось, але й воно так придавило, що ніяк з-під нього не виберешся.

Чого тільки не робиш! Розбираєшся, думаєш, як у такому становищі виявився, як вийти з нього. Марно. Немов у болото ще глибше провалюєшся, все ще важче, безвихідніше. Молишся, просиш у Господа допомоги, просиш сил, просиш розуміння. І знову марно. Як стіна якась від землі до небес зросла, не пробитися. І якщо колись журився, то тепер уже просто розпач підступає.

Але читаєш ранкові молитви, а в них 50-й псалом, такий знайомий, напам'ять уже вивчений. Якого разу вимовляєш, «думаючи про своє», ці дивовижні, сповнені рятівної надії слова: «Серце скрушено і смиренно Бог не принижує…». Вимовляєш і раптом розумієш: ось воно! «Сокрушено і смиренно».

Змирись, знищи гордість свого серця, і все зміниться. Обставини зміниться, безвихідь з відчаєм відступлять, а найголовніше — піде це страшне почуття богозалишення, з яким так нестерпно жити.

Але як упокоритися? Чи достатньо просто зрозуміти, що це необхідно, і все відбудеться «само»: серце очиститься від пихати, думки просвітяться, в душі не залишиться і сліду запеклості? І так буває, але частіше потрібна праця — не велика якась, проте дуже важлива.

Праця ця в тому полягає, щоб, окинувши поглядом усі свої пригоди, зовнішні і внутрішні, сказати щиро, з повною в те вірою: «Гідне, Господи, за ділом моїм приймаю». Зрозуміти, що все це нас гнітить, нам біль завдає не звідкись ззовні прийшло, а з нашої потаємності серцевої народилося. «Дерево, з якого зроблено твій хрест, виросло на грунті твого власного серця» — з цим не треба сперечатися, це треба прийняти. Приймеш, упокориться серце, і побачиш, як раптом не стане того, що становило хрест. «Грунт» змінився, і виросло на ньому висохло і опало.

Нікого ні в чому не треба звинувачувати, тільки себе. Ні з ким не потрібно ворогувати більше, хіба що зі своїми пристрастями. Важко упокорюватися, але коли змиришся все ж таки, то пізнаєш істину слів богомудрого авви Ісаака: «Щойно змириться людина, як відразу оточує її з усіх боків милість Божа». І потім уже пам'ять про це сама вабить тебе під рятівну покрову цієї найбільшої з усіх чеснот.

І ще… Відкриється твоєму серцю, що не стільки всі інші гріхи та пристрасті були і залишаються причиною твоїх бід і скорбот, скільки одна гордість. Це вона змушувала тебе чинити опір Богові. І Він, за словом апостола, противився тобі. І все життя противилося. А що погано тобі було — так для того знову ж таки привів тебе Господь це погане потерпіти, щоб ти змирився.

Аби тільки Бог дав це — таке просте і таке важливе — одкровення запам'ятати. Бо інакше доведеться все життя ходити такими важкими та знайомими колами — від гордості до смиренності через скорботи.

Біблія:

Читати Біблію

Слухати Біблію

Дитяча Біблія

Біблійні мапи

ВСЕ ПЕРЕНОСЯЧА ЛЮБОВ

Весілля Родріго мало відбутися через два дні.
Разом із нареченою вони вже склали плани спільного життя, підійшовши до цього дуже ретельно та серйозно. Готуючись до шлюбу, багато розмовляли і докладно все обговорювали.
Для мене було честю проводити вінчання.
Під час підготовчих бесід ми обговорили всі деталі церемонії та святкування, щоб цей особливий день залишив найкращий с...

Порожнє місце

На березі Чорного моря був сад. Навіть можна сказати майже ліс, бо в ньому росли не лише квіти та чагарники, а й величезні дерева. Хазяїном цього саду був самотній дідок, який любив своє дітище найбільше у світі. І рослини також його любили.
І ось, у цьому благодатному чорноморському кліматі росли поруч троянда та сосна, жасмин та береза, ромашка та пальма, гладіолус та ки...

Казка про призначення

На зеленому лузі весни раділи пророслі з-під землі трави і квіти. Їх приємно зігрівало по-весняному тепле сонце; весело та шумно щебетали птахи; часом налітав то холодний, то теплий вітер. Відчувалося, що все оживало після зими.

Серед рослин – мешканців луки – були ті, хто жили тут давно: дзвіночки, волошки, іриси, м'ята, звіробій; і ті, хто з'яви...

Божа скарбничка

Жив багатій. Він допомагав бідним і всі його дуже любили. У кімнаті його була прибита велика залізна скарбничка до стіни, а над нею написано золотими літерами: «Божа скарбничка». Коли Господь посилав багатій радість — хрестини, день ангела чи щось інше, — тоді дружина зазвичай казала йому: — Бог
дав нам усе вдосталь, запроси повний будинок госте...

Лист до Ісуса

Анечка поверталася додому з недільної школи і тихенько міркувала на слух.
-Тітка Іра сказала, щоб ми написали листа до Ісуса. А як тоді ми зможемо відправити його? Ісус живе на небі... Так далеко!-Дівчинка підняла голову вгору і замислилася.- Листоноша теж туди не дістанеться! Напевно, тітка Іра знає, як відправити листа. Я зараз прийду додому і почну писати. До ...

Відро з яблуками

Купив чоловік собі будинок новий, великий, гарний. І сад із фруктовими деревами – все добре, акуратно.
Поруч у кривенькому, старенькому будиночку жив заздрісний сусід, який постійно намагався зіпсувати йому настрій: то сміття під ворота підкине, то ще якусь гидоту створить.
І одного разу прокинувся чоловік у гарному настрої, вийшов на ґанок, а там відро з помиями.
Чоло...

Якщо всі залишать вас, на допомогу прийде Господь

Дуже гірко, коли друзі нас розчаровують, кидають у скруті, коли наших очікувань не виправдовує той, у кому ми не сумнівалися. Якщо таке коли-небудь траплялося з вами, ви розумієте, наскільки це важко. Саме це й сталося з Тимофієм, старшим пастором Церкви Ефесу. Він думав, що лідери церкви будуть вірні йому до кінця, але вони йшли з церкви, кидаючи його в такий скрутний час. ...

Не можна нарікати на долю

Водовоз мав старий осел. Він мріяв про щасливу долю, але водовоз змушував його багато працювати і годував не вівсом, а соломою, та й тій діставалося мало.
- Послухай, водовозе, мені шкода твою худобу, - сказав якось царський конюх, глянувши на осла, - подивися, як він худий і як зігнувся під вагою ноші, адже він твій єдиний годувальник.
- Ти знаєш, які в мене доходи, - відповів й...

Уявні невідповідності

В одному з попередніх дописів було зроблене одне цікаве зауваження, при чому настільки цікаве, що потребує подальшого обговорення. Суть цього зауваження полягає в наступному: щоб стати щасливим, цитата:

«…Треба навчитися помічати, а за тим цінувати і радіти дрібницям, які буквально наповнюють наше життя…»

<...

Вдячне серце

«І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх» (Мф. 14:14), – проте це звичне для Христових сучасників явище (тільки уявіть: дивовижні, масові зцілення багатьма людьми сприймаються як звичне явище!) залишилося в тіні дивовижного насичення «п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей» (Мф. 14:21). От це...