Коли буває тяжко...

Деколи буває дуже важко. Кожен знає, як це, коли раптом разом навалиться. І неприємності по роботі, і з боку близьких людей нерозуміння, і якісь хвороби, і фінансові труднощі. До цього ще спотикання різні, гріхи, душу тяжкі, зневіра, в Божій милості сумнів. А може, й не так багато одразу, може, одне щось, але й воно так придавило, що ніяк з-під нього не виберешся.

Чого тільки не робиш! Розбираєшся, думаєш, як у такому становищі виявився, як вийти з нього. Марно. Немов у болото ще глибше провалюєшся, все ще важче, безвихідніше. Молишся, просиш у Господа допомоги, просиш сил, просиш розуміння. І знову марно. Як стіна якась від землі до небес зросла, не пробитися. І якщо колись журився, то тепер уже просто розпач підступає.

Але читаєш ранкові молитви, а в них 50-й псалом, такий знайомий, напам'ять уже вивчений. Якого разу вимовляєш, «думаючи про своє», ці дивовижні, сповнені рятівної надії слова: «Серце скрушено і смиренно Бог не принижує…». Вимовляєш і раптом розумієш: ось воно! «Сокрушено і смиренно».

Змирись, знищи гордість свого серця, і все зміниться. Обставини зміниться, безвихідь з відчаєм відступлять, а найголовніше — піде це страшне почуття богозалишення, з яким так нестерпно жити.

Але як упокоритися? Чи достатньо просто зрозуміти, що це необхідно, і все відбудеться «само»: серце очиститься від пихати, думки просвітяться, в душі не залишиться і сліду запеклості? І так буває, але частіше потрібна праця — не велика якась, проте дуже важлива.

Праця ця в тому полягає, щоб, окинувши поглядом усі свої пригоди, зовнішні і внутрішні, сказати щиро, з повною в те вірою: «Гідне, Господи, за ділом моїм приймаю». Зрозуміти, що все це нас гнітить, нам біль завдає не звідкись ззовні прийшло, а з нашої потаємності серцевої народилося. «Дерево, з якого зроблено твій хрест, виросло на грунті твого власного серця» — з цим не треба сперечатися, це треба прийняти. Приймеш, упокориться серце, і побачиш, як раптом не стане того, що становило хрест. «Грунт» змінився, і виросло на ньому висохло і опало.

Нікого ні в чому не треба звинувачувати, тільки себе. Ні з ким не потрібно ворогувати більше, хіба що зі своїми пристрастями. Важко упокорюватися, але коли змиришся все ж таки, то пізнаєш істину слів богомудрого авви Ісаака: «Щойно змириться людина, як відразу оточує її з усіх боків милість Божа». І потім уже пам'ять про це сама вабить тебе під рятівну покрову цієї найбільшої з усіх чеснот.

І ще… Відкриється твоєму серцю, що не стільки всі інші гріхи та пристрасті були і залишаються причиною твоїх бід і скорбот, скільки одна гордість. Це вона змушувала тебе чинити опір Богові. І Він, за словом апостола, противився тобі. І все життя противилося. А що погано тобі було — так для того знову ж таки привів тебе Господь це погане потерпіти, щоб ти змирився.

Аби тільки Бог дав це — таке просте і таке важливе — одкровення запам'ятати. Бо інакше доведеться все життя ходити такими важкими та знайомими колами — від гордості до смиренності через скорботи.

Біблія:

Читати Біблію

Слухати Біблію

Дитяча Біблія

Біблійні мапи

З БОГОМ ДЕНЬ ЗА ДНЕМ

«У всіх шляхах твоїх пізнай Його, і Він спрямує стежки твої»
(Прип. 3:6).
Я і мої четверо братів і сестер завдавали чимало клопоту нашій мамі.
Варто нам зібратися разом, як незабаром ми бралися сперечатися і сваритися через що завгодно. Нерідко мама, прибігши з кухні на крик і шум, урочисто оголошувала:
— Діти, поводьтеся добре! Не забувайте, що Б...

Заспокойтесь і візьміть себе в руки!

Сьогодні, напевно, немає жодної людини, яка б не страждала від стресу. Стрес став звичайним явищем. Невеликий стрес не створює серйозних проблем, але якщо стрес набуває затяжної форми, у нас починаються проблеми.

Наприклад, стілець служить у тому, щоб у ньому сидіти. Його зробили з таким розрахунком, щоб він міг утримувати певну вагу. Якщо ви використовуватимете с...

ПРИТЧА ПРО ДОБРУ

За вікном дув крижаний вітер, грозові хмари видерлися над лікарнею, де лежав маленький пацієнт. Він був дуже хворий, майже нічого не пам'ятав і не помічав.

Його відвезли до звичайної міської лікарні, всі родичі в голос кричали, що там немає лікарів, що ніхто не боротиметься за його життя, а мама просто вірила та молилася.

Якось дитина побачила гарні блакитні очі. ...

Будь господарем у домі своєї душі

Якось до хати до святого вирішив зазирнути мандрівник. Приводом послужили, як він пояснив господареві, нечисті, погані думки, що долали його день у день. «Вони» заважали йому поринати у світлі помисли. У відповідь той лише сказав:
- Знайди мого учня. Він володіє готелем. Там ти знайдеш відповіді.
Мандрівник отримав чіткі вказівки, як знайти необхід...

Духовність: Пошук глибинного зв'язку

Духовність - це неодмінна складова людського буття, яка виражається у пошуку глибинного зв'язку зі своєю внутрішньою сутністю, з іншими людьми та зі світом навколо нас. Вона перевищує матеріальність і просторово-часові рамки, спонукаючи нас до розуміння більш високих цінностей і сенсу життя.

Духовність проявляється у бажанні пізнавати себе, свої внутрішні потреби та духовні здібно...

Випадковостей не буває

До міста однієї європейської країни прибув молодий священик, призначений знову відкрити одну бездіяльну церкву, Він з великим ентузіазмом збирався взятися за справу, але коли прибув на місце і побачив, у якому стані знаходиться церква, у нього мало не опустилися руки. Стояв жовтень, і він вирішив зробити все можливе, щоб відкрити церкву до Різдва Христового. Він працював без відпочинк...

Повертаючись до притчі про блудного сина...

Думаю, немає на Землі людини, яка хоч раз у житті не чула б притчу Ісуса Христа про блудного сина. До неї протягом багатьох століть зверталися і досі звертаються богослови та художники, письменники та артисти… У цій притчі людина зображена в той самий момент, коли вона відвертається від Бога, щоб слідувати власним шляхом у «землю чужу», де сподівається пожити в своє задо...

Про вдячність і щастя людини

Священне Писання закликає нас за все дякувати. Це те, чому ми повинні навчитися зараз – бо дякувати ми будемо віки віків. Як співають ангели і святі в Книзі Одкровення: “Благословення і слава, і премудрість, і подяка, і честь, і сила, і кріпкість Богові нашому на віки віків! Амінь” (Одкр. 7:12).

Ідея вічно дякувати здається невіруючим людям відразливою і смішною; і...

Не бажай чужого

- А якби ти знайшла щось на вулиці, щоб ти зробила? Чи підняла б його? . питання було поставлене трохи лукавим, провокаційним. Підґрунтям його служило те, що розмова в нас йшла про чистоту ходіння перед Господом, про заповіді, які нам дано для життя.
- Зізнаюся чесно. не знаю. Не знаю, як би вчинила. Дивлячись що. Рукавичку підняла б і поклала на чіл...

Две дороги

Зустрічалися на роздоріжжі дві дороги. Вузька та широка.
— Зовсім ти себе запустила: вся в гострому камені, колдобинах, колючим тернням заросла! - Почала дорікати широка вузьку. — Твої мандрівники того й дивись помруть від втоми чи голоду! Чи то річ я: гарна, гладка! Уздовж мене кафе, ресторани, будинки з усіма зручностями. Живи — веселись!