|
Меню
Листівки
Дитяча сторінка
Біблія
Коли буває тяжко...
Деколи буває дуже важко. Кожен знає, як це, коли раптом разом навалиться. І неприємності по роботі, і з боку близьких людей нерозуміння, і якісь хвороби, і фінансові труднощі. До цього ще спотикання різні, гріхи, душу тяжкі, зневіра, в Божій милості сумнів. А може, й не так багато одразу, може, одне щось, але й воно так придавило, що ніяк з-під нього не виберешся.
Чого тільки не робиш! Розбираєшся, думаєш, як у такому становищі виявився, як вийти з нього. Марно. Немов у болото ще глибше провалюєшся, все ще важче, безвихідніше. Молишся, просиш у Господа допомоги, просиш сил, просиш розуміння. І знову марно. Як стіна якась від землі до небес зросла, не пробитися. І якщо колись журився, то тепер уже просто розпач підступає.
Але читаєш ранкові молитви, а в них 50-й псалом, такий знайомий, напам'ять уже вивчений. Якого разу вимовляєш, «думаючи про своє», ці дивовижні, сповнені рятівної надії слова: «Серце скрушено і смиренно Бог не принижує…». Вимовляєш і раптом розумієш: ось воно! «Сокрушено і смиренно».
Змирись, знищи гордість свого серця, і все зміниться. Обставини зміниться, безвихідь з відчаєм відступлять, а найголовніше — піде це страшне почуття богозалишення, з яким так нестерпно жити.
Але як упокоритися? Чи достатньо просто зрозуміти, що це необхідно, і все відбудеться «само»: серце очиститься від пихати, думки просвітяться, в душі не залишиться і сліду запеклості? І так буває, але частіше потрібна праця — не велика якась, проте дуже важлива.
Праця ця в тому полягає, щоб, окинувши поглядом усі свої пригоди, зовнішні і внутрішні, сказати щиро, з повною в те вірою: «Гідне, Господи, за ділом моїм приймаю». Зрозуміти, що все це нас гнітить, нам біль завдає не звідкись ззовні прийшло, а з нашої потаємності серцевої народилося. «Дерево, з якого зроблено твій хрест, виросло на грунті твого власного серця» — з цим не треба сперечатися, це треба прийняти. Приймеш, упокориться серце, і побачиш, як раптом не стане того, що становило хрест. «Грунт» змінився, і виросло на ньому висохло і опало.
Нікого ні в чому не треба звинувачувати, тільки себе. Ні з ким не потрібно ворогувати більше, хіба що зі своїми пристрастями. Важко упокорюватися, але коли змиришся все ж таки, то пізнаєш істину слів богомудрого авви Ісаака: «Щойно змириться людина, як відразу оточує її з усіх боків милість Божа». І потім уже пам'ять про це сама вабить тебе під рятівну покрову цієї найбільшої з усіх чеснот.
І ще… Відкриється твоєму серцю, що не стільки всі інші гріхи та пристрасті були і залишаються причиною твоїх бід і скорбот, скільки одна гордість. Це вона змушувала тебе чинити опір Богові. І Він, за словом апостола, противився тобі. І все життя противилося. А що погано тобі було — так для того знову ж таки привів тебе Господь це погане потерпіти, щоб ти змирився.
Аби тільки Бог дав це — таке просте і таке важливе — одкровення запам'ятати. Бо інакше доведеться все життя ходити такими важкими та знайомими колами — від гордості до смиренності через скорботи.
|
|
|
|
|
Чому вчить Біблія
Немає піднесеної теми для роздумів, ніж пізнання Бога та Його стосунків із людиною.
Вітер зустрів чудову Квітку і він дуже сподобався йому. . Поки він ніжно пестив Квітка, той відповідав йому ще більшим коханням, вираженим у кольорі та ароматі. Притча Вітер і квітка
Але Вітру здалося мало цього, і він вирішив: "Якщо я дам Квітці всю свою міць і силу, то той обдарує мене чимось більшим". І він дихнув на Квітку потужним диханням. Але Квітка не винесла бурхливого вітру і...
Радість у Біблії
Від того зраділо моє серце і звеселився язик мій; навіть і плоть моя упокоїться в надії, бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління
. і простоті серця,
хвалячи Бога і перебуваючи в любові у всього народу. Господь щодня докладав тих, хто рятується до Церкви.
(Дії 2:46-47)
Коли ж вони вийшли з води, Дух Святий зійшов на єв...
І добро і зло починаються з помислу
Потрібно уважно стежити, щоб усе, що ми робимо і думаємо, завгодно Господу. Які наші думки, таке і наше життя. Ми й уявити не можемо, яку силу мають наші думки!
Ми можемо бути джерелом великого зла і великого добра. А ми звинувачуємо інших, хочемо виправити всіх довкола себе, але ніколи не починаємо з себе.
Чудова робота
- Уф.. Ну і втомилася я, - прошепотіла Любаша, розгинаючи спину. Обтрушивши руки від землі, поставивши лопату під навіс, усміхнулася і підняла очі до неба.
- Господи, я посадила, а Ти. зростати. Слава Тобі за все. Віддаю все у Твої руки.
У неї і справді все зростало, урожай незалежно від погоди завжди був чудовим. Сусід тільки косився на її г...
Поняття любові: Ключ до щастя і гармонії
Любов - це найвища і найсильніша сила, яка переповнює наше життя сенсом і радістю. Вона є необхідним елементом нашої людської існоти і має незрівнянну силу змінювати світ навколо нас.
Любов починається з нас самих. Вона виникає з глибин нашого серця і розкривається через наші дії, слова і взаємини з іншими людьми. Вона виявляється в уважності, розумінні, терпимості та співчутті до інш...
Валька
Так її всі звали. Чомусь не Валентина, ні Валя, ні більш ласкаво. А так, по-дворовому, як у дитинстві один з одним спілкувалися, так і залишилося за нею. Валька.
Якою вона була в дитинстві, юності та й у ранньому зрілому віці, я не знаю. Не знайома з нею була.
Сім'ї своєї не створила. Жила далеко на Уралі, а на пенсії перебралася до сестри. Уд...
Притча про дружбу
У хлібороба є маленький пакетик насіння і він його сіє. Потім він збирає плід, наповнює великий пакет. Якщо він потім висіє плід із пакета, то, коли збере врожай, наповнить насінням цілий мішок. І коли в нього стане багато насіння і він їх висіє, то потім заповнить цілу комору. Але якщо він триматиме насіння в пакетику і не посіє його, то в них заведуть черв'яки. Він повинен кинути насіння в землю...
Що робити, коли прикро?
Що робити коли прикро і коли не можеш впоратися з образою?
Якось оптинський старець Нікон отримав лист із образами та лайкою. У старця майнула думка: А хто це міг написати? Від кого листа? Але
він тут же взяв себе в руки: Ніконе, це не твоя справа, не треба допитуватися, хто написав. Якщо Господь попустив, значить так треба. Отже, маєш гріхи, за як...
Дивлячись чим ти заповниш будинок
Батько мав трьох синів. Настав час йому вмирати, він покликав своїх синів і сказав:
- Я не можу розділити порівну між вами все, що маю. Спадщина замала, і якщо я поділю, то кожному дістанеться замало. Тому я вирішив залишити все лише одному, який доведе, що він найрозумніший, наймудріший і найпрозоріший. Одним словом, моєму найкращому синові. На столі лежать три мо...