Середа 24 Червень 2026   Пошук    

Нечутно, непомітно, крок за кроком

Нечутно, непомітно, крок за кроком
Ми до межі, до Вічності ідем.
І пролітає птахом рік за роком,
Немов сніжинка тане день за днем.

І знов приходить Новорічний вечір
Із радістю і смутком на поріг.
Пригадуєм сумні й приємні речі...
Палають свічі, сріблом сипле сніг...

Життя іде, мов свічка догоряє,
Скінчиться все: тривоги і печаль.
Що поперéду нас іще чекає?
Що в серці лишить радість, а що жаль?

Годинник стáранно хвилини лічить.
І стук його неначе кроків звук.
То нам на зустріч поспішає Вічність.
І ми її приймéм з Господніх рук.

Який то привілей – життя у Бозі:
Надія, віра, спокій у серцях!
Хоч заметіль кружляє на дорозі,
Все наше майбуття в Його руках!

Нове життя, як рік новий настане
В новому небі, на новій землі!
І щастя, теж нове, не перестане.
І не скінчиться радості політ!

---

Цей вірш розмірковує про непомітний, але постійний хід часу та плин життя. Він висловлює думку, що ми наближаємося до Вічності, подолавши кожен рік, і нагадує нам, як важливо цінувати кожен момент у житті.

Автор зазначає, що знову наступає Новий рік, і це момент для ностальгії за минулим та збагачення новими спогадами. Вірш висловлює думку про те, що життя минає швидко, нагадуючи нам про непередбачуваність майбутнього. Однак в ньому є надія та віра в Вічність, яка приносить радість і спокій.

22.10.2023

Як манить душу голубінь небес

Як манить душу голубінь небес,
Як хочеться мені злетіти вгору,
Піднятись вище, ніж гірський хребет,
Що ледве вдалині осяжний взору.

Як хочеться мені забути біль,
Нічні зітхання і гірку сльозу,
Та досягти в стрімкім пориві ціль –
Таку жадану, чисту, неземну,

Щоб злитися в блаженному єднанні
З Христом моїм у вічній красоті...

Біда, горе, і плач немовляти - Християнський вірш про війну в Україні

Біда, горе, і плач немовляти
Гул, сирена, ракети й гранати
Руїни, пожари, і ями навколо
І скрізь відчувається запахи крові

Роздираючі крики, й слова десь прощання
Що вони всі вижили я чую вітання
Слова ці жахливі: «Живі? Відгукніться!»
Й заплакані очі, й заплакані лиця

«Надінь броньжилет, по нас десь стріл...

Ти в надійних руках! Необхідно це знати

Ти в надійних руках! Необхідно це знати,
Жити так, щоб світити для інших в пітьмі!
Ти в руках милосердного доброго Тата, 
Він один мотивує тебе день при дні.

Ти в надійних руках! Коли буря вирує,
Коли розпач і гнів у безсмертній душі.
Ти поклич і Господь поклик серця почує,
І бажання без слів у глибокій тиші...

Поклик той, певен...

О МІЙ ГОСПОДЬ

Тобі ж боліло дуже усе тіло.
І зранений, мусив хреста тримати,
І щоб іти, мусив шукати сили.

Голгофа. Хрест. Великі римські цвяхи.
Біль пронизав наскрізь пекучим жалом.
Господь, це ж мала бути наша плаха!
Але вона в той день Твоєю стала...

Ти помирав. А натовп ще й глумився.
Ніхто не міг такого зрозуміти:
Син Божий в руках грі...

Вже знов весна розстріляна блукає

Вже знов весна розстріляна блукає ,
де місяць із зірками гомонів ,
вже небо переповнене до краю ,
і Умань теж сумну свою завів .

       Стогне Дніпро , реве Дунай ,
і чорний дим по вулицях ганяє ,
війна не чує болю , І це жаль ,
і душечки до неба забирає .

       Невинні душі , вже немає слів.....

У кожного із нас своя дорога

У кожного із нас своя дорога
І кожний вибирає життя путь.
Та ті, що насміхаються над Богом,
Жде Боже покарання і жде суд.
Про це є розповідей так багато
Та захотілось розказать одну,
Що довелось мені почуть колись-то,
Що сталася в минулу давнину.
У той час атеїзм всім об'являли,
Твердили в школах всіх «Бога нема».

Коли у тебе серце плаче,

Коли у тебе серце плаче, 
І стало важко далі йти
Коли вже кажиться неначе
А слово каже нам прийди.

Коли тягар, прийшов на душу. 
І тривога, настала в одну мить. 
Друже, зверни своє серце. 
І свій погляд на небо підійми. 
  
Коли у тебе, хвороба не легка. 
І лікарі розмахують руками.&...

Де Ти є?

Ісус… покажи, розкажи де Ти є?
Моя душа сильно,Тебе потребує.
Мій розум прагне Твого спокою,
Закрий від стріл ворога, Собою.
.
Я втратила міць,що в мене була
Я втратила спокій що мала,
Поверни той щирий момент,
Як я вперше Тебе покохала.
.
Я забула, що Ти є справжня- Любов,
Відмовилась, відвернулась, від Неї,

Моя молитва тиха, як сльоза

Моя молитва тиха, як сльоза.                     
Хоч кілька щирих слів сказати лиш зумію,
Та стихне враз неспокою гроза,
І щиро,як дитина,порадію

Піду до церкви, Богу помолюсь,
Відкрию свою душу несповиту.
О, як боюсь я, о, як я боюсь
Її з гріхом навіки залишити.

До Бога словом ...

А ми вже дійсно починаємо звикати. Звикати до війни, великих втрат

А ми вже дійсно починаємо звикати.
Звикати до війни, великих втрат
Ми перестали більше уста відкривати.
І цінувати цей спокійний час.

А ми вже дійсно починаємо звикати,
До того що в країні боротьба
І не потрібно йти нам воювати,
В нас є молитва - зброя головна.

Ми перестали дійсно цінувати 
Цим синім небом і його теплом.<...