ЩО Б В ЖИТТІ НЕ БУЛО

Що б в житті не було, я прошу, залишайся тим світлом
Яке людям покаже дорогу до неба й Христа. 
Ти - це свічка Ісуса, яку не згасити і вітром, 
Чиє сяйво людей приведе до підніжжя хреста.

Ти - маяк, що покликаний іншим крізь бурю сіяти,
І коли через неї вони будуть радість шукать 
У земному, у тому, що щастя не може їм дати, 
Тоді до голодних і спраглих неси благодать.

Скільки душ, які прагнуть живого і чистого слова,
Що твій приклад побачать вслід за Ісусом підуть.
Пам'ятай: коли Бог - це твоє джерело і основа,
Через тебе приречені мир і надію знайдуть.

Не важливо, як ти не диякон, пресвітер чи пастор, 
Всі ми є тим листом, який Бог Своїм Духом писав. 
Хай же світло твоє не дає іншим людям упасти,
Хай освітлює шлях від землі у святі небеса.

Що б в житті не було, я прошу, залишайся любов'ю, 
І люби попри все : попри біль, і образи, і гнів.
Пам'ятай, що за грішних Ісус платив тілом і кров'ю, 
І ще грішними нас понад все в світі цім полюбив.

Як же складно любить, коли люди на тебе не схожі,
Як характери різні, чи важко когось зрозуміть
Сатана ж бо уміє вкладати 
думки нам ворожі 
І ненависть, яка всю любов нищить в серці за мить.

Та не слухай його, хоч таким непомітним буває,
Протистань на колінах, не дай у собі панувать.
Бо любов - це насліддя, цінніше якого немає,
Не дозволь сатані з твого серця цей скарб розкрадать.

Бо любов - не лише виконання закону й Писання, 
Це та сила, що здатна змінити комусь цілий світ.
Бо любов - наша зброя й дияволу протистояння 
У житті, за яке зовсім скоро дамо всі ми звіт

І що б там не було, я прошу, ти продовжуй боротись, 
Хоч так глибоко ранять шипи на вузькому шляху. 
Не лякайсь тісноти і що боляче можеш вколотись, 
Бо ще гірше іти по дорозі, що повна гріху,

Бо ще гіршим є знать, що ти тут, на землі, тимчасово,
Але Бог більш не буде у небі на тебе чекать,
Адже ти проміняла й служіння, й молитву, і Слово
На те, що не зможе реальної радості дать.

І хоч часом здасться: лиш біль ти на обрії бачиш, 
Хоч питання стоять: та за що? та для чого? чому? 
Хоч і хрест заважкий, і душа від безвиході плаче, 
- Усе знае Господь, понад все ти довірся Йому.

Бо немає того, що Творцю і Царю неможливо,
Однак в Нього в план щодо тебе і твого життя. 
Впокорись та чекай і побачиш від Господа диво, 
Зрозумієш, наскільки ти цінне для Нього дитя.

Пам'ятай, що Господь крізь століття на тебе дивися: 
Із небес, в Гефсиманії, в час катувань, на хресті,
І волі Отця ради того Ісус покорився, 
Щоб тобі дарувать небеса неймовірні й святі

Шлях туди нелегкий, тож міцніше тримай свої весла, 
Бачиш там, в далині сяє вічності світлий поріг. 
І якщо ти для світу померла й з Ісусом воскресла, 
То думай про те, і шукай лиш того, що вгорі.

---

Цей вірш висловлює промову до читача, закликаючи його продовжувати вірити, надіятися і любити незважаючи на всі випробування та труднощі життя. Вірш підкреслює важливість бути світлом і прикладом для інших, розповсюджуючи благодать і любов Божу в світі.

Автор порівнює читача зі свічкою Ісуса та маяком, які вказують дорогу до неба і Христа. Він закликає не гасити це світло і не допускати, щоб воно загасло навіть під впливом труднощів та випробувань.

Вірш також наголошує на важливості любові як найсильнішого дару віри. Любов до Бога і ближнього робить наше життя багатшим і змінює світ. Автор закликає вірити в Божу милість і благодать, і не дозволяти сатані нищити цей скарб в наших серцях.

Загалом, вірш висловлює надію, що віра, надія і любов завжди переможуть негаразди і відкриють шлях до вічного щастя в Бозі.