РІЗДВО НА ЗЕМЛІ🌏 Християнський вірш на Різдво Христове

Мовчать ще досі Небеса,
Не чутні Божі одкровення.
Народ не вірить в чудеса,
Веде своє земне уче́ння.

В священиків йде боротьба
За владу і за вплив в народі.
Ну, а байдужа вся юрба
На поклоніння в храм приходить.

Щоб звично звершити обряд,
В Єрусалимі по закону.
 Та серцем вдалині стоять–
Від свого Господа з Сіону.

Не діє Божий Дух в серцях,
Благоговіють пред царями,
Тих, що забули Божий страх,
Вже совість їх не докоряє.

Здається, що усе дарма,
Що вже погасла вся надія,
Не збудуться оті слова,
Про прихід ба́жаний Месії...

Тихо-тихо дні проходять
Серед долин і гір.
І по всім темним законам
Вже є договір.

І заручена Марія
Шиє свій наряд,
Але мрії всі її
До Небес летять.

Вона є благословенна
І бенкет вже жде,
Та молитву все щоденно
За народ несе:

«Господи, Ти благодаттю й милістю
Не залишаєш наш край,
Дивні троянди в долинах розкрилися,
Щедрий є на полях врожай.

Боже, Ти бачиш скільки байдужості,
Царство панує земне.
І не бажають жити у святості,
Боже, почуй Ти мене!

Дай пізнати Твоє Царство нетлінне,
З Неба пішли Царя нам!
Хай буде явлене Твоє спасіння
Стомленим всім серцям!»

Звуки чисті ті злітають
З її ніжних губ,
З Неба зорі споглядають,
Чують плачу звук.

Сліз струмок з очей стікає,
Смуток в серце йде
І ніхто іще не знає,
Як Христос прийде...

Не було в Вселеній  безкінечності
І мільярд зірок ще не сіяв.
До початку всіх початків й вічності,
Божий Син в Отці перебував.

Слово, що осяяло початок,
Було в Бозі й Слово було – Бог.
Тільки з Ним усе було почате
Й виникло усе через Його.

В нім життя, в Нім час і Вічність,
Він Початок є і є Кінець.
В силі Всемогутній, безкінечній,
В славі наділив Його Отець.

Син Коханий і Єдинородний,
Син Єдиний тільки ось так зміг,
Вибирати волею в свободі,
Жертвенний вогонь земних доріг.

І Отець безмірно Справедливий,
І безмірно Люблячий Отець
В жертву віддає на муки Сина
І терновий світиться вінець.

Таємниця ця є чудодійна,
Дух Святий зійде, Маріє, вір!
Первістком, твоїм люблячим сином
Стане Той, Хто нині Божий Син.

Сила Всемогутнього Владики
 На твоє зійде земне єство.
І навічно таїнством великим
Осяє чудне Христове Різдво!...

Пастухи над стадами овечок
В час нічний свою сторожу мали,
Між собою думали в розмові
І ранкової зорі чекали:

«Серед нас немає вже пророків,
А було, раніше брав Господь,
Пастухів без вісті і високим
Даром наділив – пасти народ.

А народ ізраїльський, як стадо,
Мов кинуте пастирем своїм.
Розбрелись в пустелі безвідрадній,
На чужім пішли бродить вогні.

Кажуть, що прийде іще Месія,
Та коли? Чи довго ще чекати?
Ну, а поки заздрість і насилля
Продовжують світом керувати.

І нема надії на спасіння,
 Ірод на віки на троні сів.
І напевно в нашім поколінні
Не зверши́ться тих чудових див»...

Я дивлюсь на пастухів минулих,
Слухаю розмову з поміж них.
І здається, що усе минуло
Й скоро буде вирок для усіх.

Та коли ж пробудження то буде,
Хто піде з бажанні тім святім,
Сповістити всім живим, всім людям,
Що буде зустріч з Богом Дорогим?

Свої молитви, як Марія, ми несемо?
Ждем, як Анна, Симеон душею?
І у домах своїх подібно ми живемо,
Так, як Захарія з дружиною своєю?

І коли Архангел про кончину
Віку сповістить живим усім,
То будемо ми радісні в ту днину,
Як пастухи, зрадівши серцем всім?...

Над землею ангели радіють,
Що Спаситель народився нам:
«Слава в вишніх Богу, Алілуя,
Мир Землі і вість блага серцям!» 

Прислухайтесь Різдвяної ви но́чі,
Як вони славлять Бога в Небесах.
І серце радістю наповнене захоче
Вічну любов хвалити й чудеса!

О, чудо! Що сказане є Богом,
Збулося й Спаситель даний для людей.
Він в світ прийшов Живим і Сильним Словом,
Що від шляхів зве згубних по цей день!

Він – Вірний шлях, яскравий правди Світоч!
В Нім радість й істина, життя в Нім без кінця!
Настало Благодаті нині літо,
Радійте підбадьорені серця́!

Мир, спо́кій усім близьким і всім дальнім!
Мир, спо́кій на заміну марноти!
Хай сліз не буде і очей печальних,
Бо Він прийшов – Основа доброти!

Він з нами тут! І в час Його явління
Зійшла над світом істини зоря,
Зійшло майбутнє сонце воскресіння,
Яке веде нас до Христа Царя...

Ось в яслах безпорадний Він як всякий,
Людський малюк в колисочці  лежить.
І погляд матері ласкавий, ніжний,
За подихом слідкує, як Він спить 

Яка  щасливою прекрасна є Марія,
Бо Господу повірила сповна.
І чуючи слова про свого сина 
У серденьку складала їх вона.

Вона достойною знайшлася перед Богом
І нині їй довірено ростити,
Леліяти, оберігаючи з любов'ю
Того, Хто в світ прийшов, щоб нам служити.

Йому рости, а нам «меншим» ставати,
Він ради нас залишив Свій престол.
І щоб ми в Небеса змогли піднятись,
Він в світ земний людиною прийшов.