Естера – мати народу

Естера – особливе явище в Біблії. Про жодну жінку не повідомляється так багато. І на відміну від майже всіх інших жінок, про які розповідає Біблія, ми знаємо її ім’я, але не знаємо, була вона матір’ю чи ні. Це незвично, оскільки інші історії, особливо в єврейській частині Біблії, завжди стосуються материнства та питання: чи діти є, чи ні?

Історію Естери цікаво читати і до сьогодні. Її батьки помирають, а Мордехай, двоюрідний брат (батько Естери був його дядьком), приймає її за дочку. У цей час перський цар Ахашверош прогнав свою дружину Вашті, яка відмовилася танцювати за його наказом перед ним та його гостями. Захоплююче читати про те, що радять робити з непокірною жінкою. Результатом роздумів є указ, виданий царем у всіх країнах. «Щоб кожен чоловік був паном у домі своєму, і говорив про це мовою свого народу» (Книга Естери 1:22). Те, що пояснює цей указ, змушує мене посміхатися. Це показує, що жінки тих днів були досить впевнені в собі! Тоді у Вашті забрано царський титул, а найкрасивіших дівчат країни привозять до замку Сузи у двір царя. Цілий рік (!) відбувалася підготовка і плекання краси: «Ввечорі вона приходила, а ранком вона верталася до другого дому жінок під руку Шаазґаза, царського евнуха, сторожа наложниць. Вона вже не входила до царя, хіба б що цар пожадав її, і вона була покликана за ім’ям» (Книга Естери 2:14).

Естеру також приводять до царського двору і вона сподобалася цареві більше за всіх інших жінок… Він поклав царський вінець на її голову і зробив її царицею замість Вашті. Ось так виникають казки! Однак, Естера не розповіла цареві, що вона єврейського походження. Вона належить до народу, який був виселений з Єрусалиму. Багато євреїв жило на засланні, розпорошені по країнах Перської імперії. Їм було так важко, як це трапляється з біженцями та меншинами в чужих володіннях.

І справді труднощі з’явилися зовсім незабаром і стали очевидними. Гаман, перший чиновник царя, сердиться на Мардохея за те, що він не кланяється і не падає ниць перед ним. Щоб помститися за себе, Гаман переконує царя прийняти ухвалу про знищення юдеїв. Цар довіряє Гаманові, не бачачи суб’єктивних мотивів, і надає свою підтримку в дії проти людей єврейської віри. Мордехай дізнається про це і звертається, у ситуації найвищої небезпеки, до Естери про солідарність зі своїм народом. Вона приймає виклик і збирається з мужністю просити царя. Нікому, навіть їй, не дозволялося наближатися до царя. Ксеркс дозволяє Естері прийти і вона просить його відмінити декрет. Він робить це. Велику роль відіграло те, що цар знав, як Мордехай колись врятував його від нападників.

Те, що євреїв помилували і дозволили залишитися в країні – заслуга Естери. Вона постає перед царем у вирішальний момент і каже: «Якщо знайшла я ласку в очах твоїх, о царю, і якщо це цареві вгодне, нехай буде дане мені життя моє на жадання моє, а народ мій на прохання моє!», і чи не знайшов би він милість скасувати послання Гамана, яке він написав, щоб вбити євреїв у всіх царських землях. Бо як вона могла споглядати на нещастя, яке спіткало її людей? Отже, вона робить подвійну справу: вона не пояснює, що потрібно робити, але звертається до власної рішучості царя в прийнятті рішень. І вона цінує своє походження, свій народ, виявляє солідарність з тими, хто в небезпеці. Вона не мовчить, щоб врятувати власне життя, і, навпаки, не приховує, що сама могла постраждати. Для цього потрібна велика сміливість!

Таким чином, Естера демонструє материнство, яке не є біологічним материнством, а стосується відповідальності за близьких. Це материнство, яке проявляється у відповідальності за інших, і яке виражається в терміні «матір країни». Для мене також дуже важливо говорити про таке материнство, про матерів у вірі або про матерів в історії, які є прикладами для наслідування, навіть якщо вони самі не мають біологічних дітей. Таке материнство до інших можуть проявляти, наприклад, хрещені матері, які позитивно впливають на дитину; вчителька, яка заохочує до освіти або жінки в політичній сфері. Часто жінки-політики не є біологічними матерями, оскільки вони не могли поєднати свою роботу із створенням сім’ї, але все-таки вони знають і демонструють материнство в почутті відповідальності, сердечності та мужності. Вони знають, що означає втручатися, захищати, запобігати шкоді, сприяти, контролювати та формувати.

На жаль, Естера не може запобігти кровопролиттю для всіх. Ті, кому загрожують погромом, мстяться тим, хто хотів їх знищити. Синів Гамана повісили, і всіх ворогів вбивали у великій кількості. Думка, щоб залишити помсту Богові, не знаходить жодного місця.

Естера не могла переконати своїх людей у цій історії, щоб знайти мир через примирення. Це було б умовою для жінки в політичній відповідальності, яка мала материнську роль. Такі жінки були завжди.

Бути матір’ю як Естера, можуть жінки і поза політикою. Я думаю про Хільде Шнайдер, ім’я якої навряд чи хтось знає. У 2008 р. вшановували її пам’ять. Її домова книга є стислим свідченням страшної історії. У ній офіційно задокументовано, як її позбавляли людських прав. Її ім’я спотворювали, громадянство змінювали на «без громадянства». Запис від 15.10.41р., «невідомо депортований до Риги», був змінений у 1945 році на «КZ табір», а наступні введені адреси від Ганновера до Ґетінґен та Бремергафен. Життя як папка. Цифри, що нагадують, які приниження, жахи та муки стоять за ними. Хільде Шнайдер мала сміливість читати Біблію в таборі з іншими жінками, допомагати їм, втішати їх. Після війни вона пішла важким шляхом вивчення теології. Згодом 14 років працювала наглядачем у жіночій в’язниці Франкфурта. Там вона могла поговорити про власні переживання під час полону. Для багатьох ув’язнених вона стає орієнтиром, материнською фігурою, хоча в неї ніколи не було своїх дітей. Для Хільде Шнайдер її віра була передумовою, яка давала їй життєву силу та орієнтацію в часи, коли все видавалося безнадійним.

Чи давала віра сили Естері? Про це не говориться в цій біблійній книзі. Цей недолік майже виключив би книгу з біблійного канону визнаних книг. Дякувати Богові, на єврейському фестивалі Пурім згадали царицю Естеру і тому книга збереглася в Біблії. Це згадка про те, як мужня жінка зупинила знищення свого народу і тим увійшла в історію. Вона усією своєю особистістю мала вплив на справу, яка була для неї необхідною і правильною, хоча поставила на карту безпеку і затишок свого життя, показала себе в найкращому розумінні мужньою, материнською, бойовою.

Такий приклад материнського способу життя проявляється турботою про інших. Стає зрозуміло, що материнство не означає відчуження від світу, а піклування, комунікацію та непохитність.