Рахіль – мати, яка рано померла

Рахіль – це велика любов біблійного Якова. Для неї було гірко, коли її батько Лаван спочатку віддав Якову старшу сестру Лію за дружину. Спочатку мала вийти заміж старша, лише тоді Яків міг взяти молодшу, кохану за дружину. Наскільки стресова ця ситуація можна легко уявити сьогодні. Рахіль мусить ще пережити, як Лія, її служниця та власна служниця Рахілі, як ці три інші жінки вагітніють від «її» Якова, і благословленні дітьми. А вона сама повинна довго чекати, перш ніж вона нарешті народить сина Йосипа.

Біблія говорить, що батько Яків любив Йосипа більше, ніж усіх своїх синів. Він доносив своєму батькові лихі вістки про своїх братів. І це врешті призвело до того, що старші брати зненавиділи його (Бут. 37:2-4). Рахіль дуже радіє цьому синові і хоче ще одну дитину. І вона знову завагітніла, але в неї були важкі пологи.

Не кожне народження дитини – просте і легке. Дитина може перебувати в поперечному положенні, пуповина може бути обвита навколо шиї; мати може втратити багато крові. Народження – це не дитяча гра, навіть у XXI столітті, і, навіть, у багатих розвинутих країнах. Материнство, вагітність, припинення вагітності та пологів і їхні наслідки, як і раніше, є великим ризиком для жінок, які можуть захворіти чи, навіть, померти. Те, що матері або немовлята помирають до, під час або після народження, стало рідкістю в розвинутих країнах. Навпаки, у так званому третьому світі ця жорстока доля жінки є частиною повсякденного життя.

У всьому світі щороку 529000 жінок помирають під час вагітності або під час пологів. Менше одного відсотка цих жінок походять із багатих країн, в яких кожна з 4085 жінок помирає під час вагітності та пологів. У центральній Африці – одна з 13 жінок!

Сьогодні основними причинами є кровотечі, небезпечні для життя інфекції, еклампсія (раптова гіпертензія та судоми), а також неправильні аборти. Понад 300 мільйонів жінок у країнах, що розвиваються, також страждають від захворювань через вагітність та пологи.

У цьому плані поки що мало досягнуто. У багатьох країнах, особливо в Африці, Середній Азії та в зонах війни, навіть мінімальне медичне забезпечення не гарантується. Відсутність питної води; достатнього та якісного харчування; багато жінок і матерів голодують, як і їхні діти; відповідна охорона вагітності та фахова акушерська допомога в багатьох куточках світу вимагають вирішення цих проблем.

Під час візиту нашого партнера в Ефіопії я зустріла в лікарні жінку, восьма дитина якої при народженні лежала в поперечному положенні. Після двох днів переймів її доставили в лікарню на ослі. Дитина вже була мертвою, і вона втратила стільки крові, що лікар сказав, що шанси на виживання малі. Я бачила відчайдушні очі цієї жінки і можу відчути, що це означало для неї. Їй довелося покинути семеро дітей, які залишилися в бідності…

Рахіль помирає при народженні другого сина. Вона знає, що помирає… «І сталося, коли виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім’я йому: Бен-Оні, а його батько назвав його: Веніямин». Яка ж це болюча правда для неї! Вона так хотіла другої дитини, так прагнула. У свою останню годину вона знає, що не побачить, як цей хлопчик виросте, не зможе годувати його грудьми, більше нічого не зможе дати йому в його житті.

Матерям страшно залишати своїх дітей. Вони хочуть захистити дитину, обережно вести її в життя. Так само, як передчасна смерть дитини залишає маму осиротілою, так і дитина живе сиротою. Можливо, про це подбають інші. Є надія, що батько догляне і захистить дитину. В такий момент Рахіль може навіть надіється на свою сестру Лію, з якою вона жила в змаганнях та ревнощах усі ці роки. Але біль за новонароджену дитину та навіть за старшого сина Йосипа є нестерпним. Заперечень немає. Напевно, що два сини будуть сумувати за матір’ю усе життя. Це горе, яке вони візьмуть із собою у свій життєвий шлях.

Те, що Рахіль все-таки дає ім’я синові перед смертю, показує, що вона є розсудливою жінкою. Вона хоче зробити для нього все, що може, може хоче навіть залишити слід у його житті цим ім’ям. Навіть сьогодні важливо, щоб матері не приховували, що можуть померти. Ніхто з нас не безсмертний. Смерть може увійти в наше життя в будь-який час і несподівано. Тому важливо не віддаляти власну смерть, а врегулювати все завчасно: Хто повинен мати право опіки, як будуть забезпечені мої діти фінансово? Чи я сказала їм, як сильно їх люблю? Добре залишити щось після себе і довірити комусь те, що слід передати дітям у разі нещасного випадку. І важливо передати дітям свої повчання. Ні, ніхто не любить говорити про смерть. Тим більше мати з дітьми. Але вона може вжити запобіжних заходів щодо випадку, що мати ніколи не загине раніше, ніж виростуть її власні діти.

Такий факт обговорюється у фільмі «Пліч-о-пліч». Це голлівудський продукт і фільм багато разів піддавали критиці. Але він зворушливо показує, як Джекі, мати Анни та Бена, намагається все майстерно ідеалізувати. Вона страждає, бо її чоловік Люк покидає її заради молодшої жінки Ізабели. Але коли Джекі зрозуміла, що вона помирає, бо в неї невиліковна хвороба, вона робить усе можливе, щоб знайти в Ізабелі матір для дітей, принаймні виховательку, якій вони можуть довіряти поряд з батьком. Дехто вважає таке рішення нормальним, і, можливо, фільм робить врешті-решт конфлікт занадто легким, але я думаю, що це добре, як така тема висвітлюється, яка зазвичай маргіналізується. Яків сумує за Рахіллю, жінкою, яку він так любив. Два її сини будуть впевнені в його особливій любові в такому великому оточенні дітей. Він будує для неї гробницю, яка ніколи не забудеться. І він змінює ім’я свого сина, день народження якого був річницею смерті його матері: не Бен-Оні, а син удачі. Це не була удача Рахілі. І все ж зміна імені, мабуть, хороша річ. Як дитина могла жити, усвідомлюючи, що це її народження спричинило смерть матері. Веніямін піде своїм шляхом, з любов’ю охороняючи батька, а також старших братів. Але матері йому не вистачатиме усе життя.