Дитинство Ісуса Христа

На сороковий день після народження Ісуса Пресвята Діва Марія разом із праведним Йосипом принесли Новонароджене Немовля Ісуса Христа до храму, щоб присвятити Його Господу.

Там їх зустрів старець Симеон, що жив у Єрусалимі. Він був людиною благочестивою і праведною, і Святий Дух обіцяв йому, що він не помре доти, доки не побачить Месію, Спасителя світу. Все своє довге життя він чекав на нього.

Зустрівши в храмі Марію з Немовлям на руках, Симеон з великою радістю та зі сльозами взяв на руки Ісуса, підняв очі до неба і сказав:

– Господи, тепер я спокійно можу вмерти! Я дожив до такої радості, що удостоївся на власні очі бачити Ісуса Христа, Спасителя світу!

А потім він звернувся до Діви Марії з такими словами:

– Через це Дитину виникне багато суперечок. Одні люди будуть спасені через Нього, а інші – загинуть. І Тобі Самої буде багато горя через Сина, і через ці страждання Тобі відкриються думки багатьох людських сердець.

За Єрусалимського храму жила одна пророчиця. Її звали Ганна. Вона теж підійшла і славила Бога, розповідаючи про Нього всім, хто чекав на спасіння.

Тим часом цар Ірод з нетерпінням чекав на волхвів… Здогадавшись, що його обдурили, він прийшов у страшний гнів і наказав убити у Віфлеємі та його околицях усіх хлопчиків молодших двох років. Він думав, що серед цих дітей виявиться і Немовля Христос. Воїни виконали наказ царя, і вся юдейська земля наповнилася материнськими риданнями. Невинні немовлята стали першими мучениками за Христа.

Але жорстокому цареві вдалося вбити маленького Христа. Ангел Господній попередив Йосипа про небезпеку і наказав їм тікати до Єгипту.

Незабаром Господь покарав Ірода, і цей лиходій помер у страшних муках.

Коли цар Ірод помер, Йосип, за наказом Божим, повернувся з Єгипту з Марією та Ісусом і оселився в Галілеї у місті Назареті.

Ісус виріс у простій та скромній обстановці, дружив з дітьми незнатних батьків. Він процвітав у мудрості і розумі, у всьому слухався батьків і допомагав їм у господарстві. Його любив Господь Бог та всі люди. Щорічно Йосип та Діва Марія ходили до Єрусалиму на свято Великодня. Коли Ісусові було дванадцять років, вони взяли Його з собою.

Прожили вони там кілька днів, помолились у храмі, відвідали рідних та друзів і вже йшли назад. Раптом дивляться, а Ісуса з ними нема. Спочатку батьки думали, що Він відстав від них і йде з друзями чи знайомими, але надвечір виявилося, що ні.

Почали питати знайомих, але Ісуса ніхто не бачив. Тоді Йосип та Марія поспішили назад і три дні шукали Його у місті. І що ж? Марія, зазирнувши до храму з наказу Свого серця, побачила там Свого Сина. Він сидів, оточений старими вчителями Божого Закону, і розмовляв з ними про Бога. Ісус, такий ще маленький, пропонував їм важкі запитання і давав швидкі та розумні відповіді, і всі вражали Його розум і багатство знань.

Стурбована Мати сказала Йому з легким докором:

- Сину Мій, що ти зробив із нами? Ми злякалися та довго шукали Тебе!

Але Ісус Христос відповів:

– Навіщо ви шукали Мене? Хіба ви не знаєте, що Я перебуваю там, де маю перебувати, у домі Отця Мого!

Йосип з Марією не зрозуміли сенсу слів, сказаних Ісусом. Він залишив храм і разом із батьками вирушив до Назарета.

Після цього Ісус повернувся додому і, доки не став дорослим, нікуди не відлучався без відома Святої Матері.