Анна молиться про сина

Жила колись одна сім'я ізраїльтян, Елкана та його дві дружини, Анна і Пеніна. Але серце Елкани належало Анні, і це викликало заздрість у Пеніни, яка мала дітей, у відміну від Анни. Щороку сім'я відправлялася до освяченого намету в Шı́ло, щоб поклонитися Богові.

Раз Елкана помітив, що Анна сумує і плаче. Він намагався її потішити, сказавши: "Не сумуй, Анно, ти маєш мене, і я тебе люблю".

Анна вирішила покинути сім'ю на деякий час і помолитися Богу. Вона стояла там і мовчки рухала губами, молившись про сина. Анна обіцяла, що якщо Бог дарує їй сина, то вона віддасть його на служіння Богу.

Первосвященик Ілı́й помітив, як Анна молиться, але він подумав, що вона п'яна. Анна пояснила, що вона не п'яна, але їй просто дуже сумно, і вона молиться Богу. Ілı́й побачив її віру та відповів: "Нехай Бог вислухає твоє прохання". Невдовзі Анна народила сина, якому дала ім'я Самуїл. Це був час великої радості для неї.

Анна не забула своєї обіцянки Богу. Як тільки Самуїл виросла з молоком матері, Анна вела його до святого намету, щоб він служив Богові. Вона сказала своїм друзям, що цей хлопчик є відповіддю на її молитви і що він буде служити Богові все своє життя. Раз на рік сім'я відвідувала Самуїла, несучи йому нову безрукаву сорочку. Бог також дарував Анні ще дітей, трьох синів і двох дочок.