З жінкою біля криниці

У САМАРІЇ Ісус зупиняється відпочити біля криниці. Його учні йдуть у місто купити їжу. Тим часом Ісус розмовляє з жінкою, яка прийшла по воду. Він просить її: "Дай мені попити".

Жінка надзвичайно здивована. Знаєш чому? Тому що Ісус є юдей, а вона самаритянка. Більшість юдеїв не люблять самаритян. Вони навіть із ними не розмовляють! Але Ісус любить усіх людей. Тому він каже: «Якби ти знала, хто просить у тебе води, то ти сама попросила б у нього попити, і він дав би тобі води, що дає життя».

— Пане,— здивувалася жінка,— криниця глибока, а в тебе навіть відра немає. Як же ти дістанеш воду, що дає життя?

— Якщо ти поп'єш води з цієї криниці, то знову захочеш пити,— пояснює Ісус.— Вода ж, яку я дам, принесе людині вічне життя.

— Пане,— просить жінка,— дай мені цієї води! Тоді я ніколи більше не відчуватиму спраги. І мені не треба буде приходити сюди по воду.

Жінка думає, що Ісус говорить про звичайну воду. Але він говорить про істину — істину про Бога та його царство. Ця істина подібна до води, яка дає життя. Вона може дати людині вічне життя.

Тоді Ісус просить жінку:

— Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди.

— У мене немає чоловіка,— зізнається жінка.

— Ти сказала правду,— каже їй Ісус.— У тебе було п'ять чоловіків, і людина, з якою ти зараз живеш, тобі не чоловік.

Жінка вкрай здивована, бо це правда. Але звідки Ісус дізнався про це? Правильно, Ісус є обіцяним посланцем Бога, і ці відомості йому дає Бог. У цей час повертаються учні Ісуса. Вони дуже здивовані, бачачи, що Ісус розмовляє з самаритянкою.

Чому нас навчає цей випадок? Ісус добрий до людей усіх національностей. Нам треба робити так само. Нам не слід вважати когось поганим лише тому, що він належить до певної національності. Ісус хоче, щоб усі люди дізналися істину, яка веде до вічного життя. У нас також має бути бажання вчити людей істині.

Івана 4:5—43; 17:3