Йосип відкривається братам

Вранці другого дня, коли розвиднілося, всі брати відпустили додому на батьківщину. Йосип наказав наповнити мішки їхніми хлібом, покласти кожному в мішок його срібло, привезене до Єгипту, а в мішок Веніямина, крім того, велів покласти ще свою срібну чашу.

Брати недалеко відійшли від міста, як Йосип сказав до начальника дому свого:

- Іди, наздоганяй їх, і, коли наздоженеш, скажи їм: навіщо ви заплатили злом за добро, навіщо вкрали у мене срібну чашу?

Начальник наздогнав братів і промовив їм ці слова.

Брати почали говорити, що вони не робили такої справи і що якщо в когось знайдено чашу, то смерть, а вони будуть рабами.

Начальник обшукав їх від старшого до молодшого, знайшов срібло у їхніх мішках, а чаша знайшлась у мішку Веніямина. Брати повернулися до Йосипа, що був дома, і впали перед ним на землю.

Йосип зажадав, щоб той, у кого знайшлася чаша, залишився в Єгипті рабом, а решті дозволив повернутися додому.

Тоді підійшов до нього Юда і почав говорити, що у братів є батько літній і він дуже любить молодшого брата, у якого знайшлася чаша, Веніямина.

- Я, - говорив Юда, - раб твій, взявся відповідати за отрока моєму батькові. Я замість хлопця залишусь рабом, а хлопець нехай іде з братами своїми.

Бачачи таке каяття та самозречення, яке зовсім не схоже було на колишній жорстокий вчинок братів, коли вони так безжально продали Йосипа, в чужу країну чужим людям, Йосип не міг більше стриматися при всіх єгиптянах і закричав, щоб від нього віддали всіх. За нього не залишилося нікого, крім братів.

Йосип голосно заридав. Це чули єгиптяни, почув і дім фараонів.

І сказав Йосип братам Своїм:

– Я – Йосипе, чи живий ще батько мій?

Брати не могли нічого говорити, бо зніяковіли перед ним.

Йосип сказав їм знову:

Я – Йосип, ваш брат, якого ви продали до Єгипту.

І впав він на шию Веніямину, братові своєму, і плакав. І Веніямин плакав на шиї його. І поцілував Йосип усіх братів своїх, і плакав, обіймаючи їх.