Завоювання та розподіл землі Обітованої

Цар єрусалимський, почувши, що Ісус Навин взяв Гай і закляття його і що мешканці Гаваону уклали мир з Ізраїлем, дуже злякався і послав до різних ханаанських царів кликати їх до себе на допомогу.

П'ять ханаанських царів зібралися й таборували біля Гаваону, щоб воювати проти нього. Жителі Гаваону послали до Ісуса Навина посольство просити про допомогу. Ісус Навин виступив проти царів зі своїми хоробрими воїнами і напав на них раптово. Господь привів війська ханаанських царів у сум'яття і євреї вразили їх. Господь же кидав на них з неба велике каміння (град) і більше з них було таких, що померли від граду. Бій тривав цілий день.

День схилявся надвечір. Бажаючи вразити своїх ворогів до настання ночі, Ісус Навин вигукнув: «Стій, сонце, і не рухайся, місяць!»

Сонце зупинилося і місяць стояв, поки народ вражав своїх ворогів. П'ять царів бігли і зникли в одній печері. Вони були звідти взяті і повішені на п'яти деревах, а потім трупи їх були кинуті в печеру, в якій вони ховалися, і до печери навалили купу каміння.

Після поразки та винищення кількох інших ханаанських царів земля була завойована і розділена між нащадками синів Якова (колінами) на дванадцять частин.

Одному коліну, коліну Левія, яке складалося зі священиків, не було дано жодної долі. Замість коліна Левія за одним наділом було дано нащадкам синів Йосипа, які називалися колінами Єфремовим та Манасіїним.

Ханаанські народи не всі були винищені після цього завоювання. Деякі народи ханаанські залишилися (филистимляни, моавітяни, амонітяни, мадіанітяни, сирійці та інші), нападали на Ізраїлю, коли він відступав від Бога, і утискували його.