У священиків та филистимлян

Давид утік спочатку до священиків, що жили неподалік того місця, де жив Саул. Давид був голодний і попросив одного зі священиків нагодувати його. Священик дав йому священні хліби, взяті зі скинії, які можна було їсти тільки одним священикам.

Один чоловік, що там був, доніс Саулу, що священики нагодували Давида. За це Саул звелів уразити всіх мечем у цьому місті, не шкодуючи ні священиків, ні інших чоловіків, ні жінок, ні немовлят, і навіть волів і віслюків вразив мечем. Врятувався лише один священик і розповів про все Давидові, який прийняв його та й залишив у себе.

Звідси Давид утік до царя Ґетського, до филистимлян. Так як Давид спершу бився проти них, то тепер сильно боявся, як би вони не стратили його. Тому він зрадив своє обличчя й прикинувся божевільним в очах филистимлян – креслив на дверях, кидався на руки свої та пускав слину по бороді своїй. Філистимляни не стратили його, бо в той час язичники ставилися з повагою до людей божевільних, думаючи, що в них живе якийсь бог.