У печері

Від филистимлян через кілька днів Давид втік до печери біля Віфлеєму. Туди зібралися до нього його родичі, які боялися, що Саул переслідуватиме і їх через Давида; туди ж пішли батько та мати Давида та брати його, всі боржники та засмучені душею. Давид став начальником невеликого загону воїнів. Через кілька днів він відправив свого батька й матір до царя моавського, а сам утік у землю Юдину і, нарешті, зник у безпечних місцях пустелі Енгеді, розташованої біля західного берега Мертвого моря.

Саула повідомили про це. Він узяв три тисячі воїнів і пішов із ними сам шукати Давида та людей його по горах, де мешкають сірки.

Він прийшов в один овечий загін, де була печера. А Давид і його люди сиділи в глибині цієї печери. І говорили Давидові люди його, що Господь віддає тепер його ворога в руки. Давид підвівся, підійшов у темній печері тихенько до Саула і непомітно відрізав край від верхнього його одягу.

Коли Саул вийшов із печери на дорогу, то вийшов із тієї ж печери й Давид і закричав услід цареві, говорячи: Пане мій, царю! Саул озирнувся. Давид упав обличчям своїм на землю, вклонився йому до землі і сказав: «Навіщо ти слухаєш промови людей, які кажуть: Ось Давид умишляє зло на тебе? Ось сьогодні бачать очі твої, що Господь віддав тебе в мої руки в печері, і мені говорили, щоб убити тебе; але я пощадив тебе й сказав: Не підніму руки моєї на пана мого, бо він помазанець Господній. Батьку мій! Подивися на край одежі твоєї в руці моїй: я відрізав край одежі твоєї, а тебе не вбив; дізнайся і переконайся, що немає в руці моєї зла, ні підступності, і я не згрішив проти тебе; а ти шукаєш душі моєї, щоб забрати її. Хай розсудить Господь між мною та тобою, і нехай помститься тобі Господь за мене; але моя рука не буде на тобі. Проти кого вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою».

Цей вчинок Давида і слова його зворушили Саула. Він підняв свій голос і плакав. «Ти, – сказав він Давидові, – правіший за мене, бо ти віддав мені добром, а я віддав тобі злом».

Потім Саул сказав, що Давид царюватиме, і царство буде тверде в руці його, і просив його дати клятву, що він не стратить його нащадків. І присягнув Давид Саулові в цьому. Але він не повернувся до Саула, не довіряючи йому. І пішов Саул у свій дім. А Давид і люди його увійшли до укріпленого місця.