Притча Натана

Господь послав до Давида пророка Натана; він прийшов до Давида і сказав йому таку притчу.

У одного багатого чоловіка було дуже багато худоби дрібної та великої, а в одного бідняка не було нічого, крім однієї овечки, яку він купив маленьку і вигодував, і вона виросла в нього разом із дітьми його. Він її дуже любив.

Прийшов до багатої людини один мандрівник, і багатий пожалів узяти своїх овець і волів, щоб пригостити мандрівника, а забрав овечку у бідняка, заколов її і почастував нею чоловіка, що прийшов до нього.

Коли Давид вислухав цю притчу, то сильно розгнівався на цю багату людину, яка образила бідняка, і з клятвою сказав: «Живий Господь! Достойна смерті людина, яка зробила це; і за овечку він повинен заплатити вчетверо, через те, що він зробив це і не мав співчуття».

Тоді сказав Натан Давидові: «Ти той чоловік, який це зробив. Навіщо ти не вшанував Господа і зробив зло на очах Його? Урію ти вразив мечем; дружину його взяв собі за дружину, а його ти вбив мечем амонітян. Тож не відступить меч від дому твого».

І сказав Давид до Натана: «Згрішив я перед Господом». Бачачи його каяття, Натан сказав йому: «Господь зняв з тебе гріх твій, ти не помреш; але оскільки ти цією справою подав привід ворогам Господа хулити Його, то помре син, що народився в тебе».