Притча про таланти

Коли, продовжував Ісус Христос, прийде Син Людський, то вчинить із людьми як людина, яка, вирушаючи в чужу країну, покликав рабів своїх і доручив їм маєток свій.

Одному рабові він дав п'ять талантів, іншому – два, третьому – один і зараз же вирушив.

Той, хто отримав п'ять талантів, пішов і вжив таланти у справу, і придбав на них ще п'ять талантів. Так само і той, хто отримав два таланти, придбав на них ще два.

Але той, хто отримав один талант, пішов і закопав його в землю.

Коли минуло багато часу, повернувся пан рабів тих із далекої країни і зажадав від них звіту. Підійшов раб, який одержав п'ять талантів, приніс ще п'ять талантів і сказав: «Пан! п'ять талантів ти дав мені, ще п'ять талантів я придбав на них». Пан похвалив за це раба і сказав: Добрий і вірний раб! у малому ти був вірний, над багатьом тебе поставлю. Увійди в радість твого пана».

Підійшов той, хто отримав два таланти і сказав: «Пан! два таланти ти дав мені, інші два таланти я придбав на них». І цього раба пан похвалив так само, як і першого: Добре, добрий і вірний раб! У малому ти був вірним, над багатьом тебе поставлю. Увійди в радість твого пана».

Підійшов третій раб і сказав: «Пан! я знав, що ти людина жорстока, жнеш, де не сіяла, і збираєш, де не розсипала. Я побоявся, пішов і сховав твоє срібло в землю. Ось тобі твоє».

Пан не похвалив цього раба і сказав йому: «Лукавий раб і лінивий! ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав. Тому слід було тобі віддати срібло моє торгуючим, щоб я, повернувшись, отримав би своє з прибутком. Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. Тому що кожному, хто має, дано буде і примножиться; а в того, хто не має, забереться і те, що він має».

Негідного раба пан наказав викинути у темряву зовнішню (поза домом); там буде плач і скрегіт зубів.

Сказавши цю притчу, Господь виголосив: «Хто має вуха чути, хай чує!»