Послання апостола Павла. Любов

У Новий Завіт входять і 13 послань апостола Павла, написаних ним до християн, які живуть у містах Римі, Коринті, Ефесі, Філіппах, Колосах, Фессалоніках та в області Галатії, а також до приватних осіб до Тимофія, Тита та Філімона. (Вважається, що Павлом було написано і «Послання до Євреїв»).

Послання Павла становлять четверту частину Нового Завіту. Передати все багатство Слова Божого, укладеного в цих листах, просто неможливо. Тому ми обмежимося лише кількома уривками з них:

"Бог є любов" - вчить Слово Боже.

У Першому Посланні до Коринтян апостол Павло пише про кохання так:

«Якщо я говорю мовами людськими та ангельськими, а любові не маю, то я — мідь дзвінка, або кимвал, що звучить. Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання та всю віру, так що можу й гори переставляти, а не маю любові, то я ніщо. І якщо я роздам весь маєток мій і віддам тіло моє на спалення, а любові не маю, — немає мені ніякої користі…»

Любов є сутністю вчення Ісуса Христа. Ісус сказав: «„Полюби Господа, Бога твого, усім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм“. Ця є перша та найбільша заповідь; друга ж подібна до неї: „Полюби ближнього твого, як самого себе“; на цих двох заповідях утверджується весь закон і пророки» (Св. Євангеліє від Матвія 22:37-40).

А в іншому місці Біблії Ісус так говорить про любов Божу: «Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав вічне життя». (Св. Євангеліє від Івана 3:16)