Господь веде свій народ пустелею

Перейшовши через море, ізраїльтяни опинились у пустелі. Господь сам вів їх у ту землю, яку обіцяв колись віддати Авраамові, Ісакові та Якову. Удень Він рухався перед ними в хмарному стовпі, а вночі — у вогненному.

Але дні йшли за днями, а кінця подорожі не було видно. Народ втомився. Люди вже встигли забути, як важко їм жилося в Єгипті, і тільки пам'ятали, що там було дуже смачної їжі. Адже в пустелі навіть води не завжди вистачало! І ось вони стали скаржитися Мойсеєві:

- Навіщо ти повів нас з Єгипту? Там ми були хоча б ситі, а тут помираємо з голоду!

Господь почув їхні скарги і сказав:

- Сьогодні ввечері Я нагодую вас м'ясом, а завтра пошлю небесного хліба.

Того ж вечора до пустелі прилетіло безліч перепелів, тож можна було брати їх голими руками. Ізраїльтяни наловили їх, і в кожній родині на вечерю їли м'ясо.

А вранці, вийшовши з наметів, усі побачили на землі дрібну крупу. Це був чудовий хліб, який Господь послав їм з неба. На смак він нагадував медове печиво. Назвали його манною. Господь посилав ізраїльтянам манну весь час, поки вони мандрували пустелею.