Як Давид переміг Голіафа

Йдучи, Самуїл звелів Давидові тримати все до певного часу в секреті. Тому Давид залишився жити в батьківському домі та пасти овець.

В цей час на Ізраїль напали вороги. Старші брати Давида вирушили на війну, але його з собою не взяли, бо він був ще надто молодий.

Перед початком бою з ворожого табору вийшов могутній воїн на ім'я Голіаф. Він був високий і сильний, справжній велетень! Голіаф став глузувати з ізраїльського війська:

- Ви, жалюгідні раби! Хіба ви вмієте воювати? Нехай хтось із вас вийде і спробує битися зі мною! Якщо він мене здолає, то ми здамося без бою. Але якщо ні – бути вам нашими рабами назавжди!

Ніхто не відповів на виклик Голіафа: всі тремтіли від страху.

Саме тоді Давид прийшов до ізраїльського табору провідати братів. Почувши зухвалі слова Голіафа, він розгнівався і сказав:

- Якщо всі бояться, я вийду на поєдинок із цим безбожником!

Брати і цар Саул не повірили, що юний пастух може битися з могутнім воїном, і почали його відмовляти. Але він відповів:

– Коли я пас овець, Бог рятував мене від диких звірів. Він урятує мене і від ворога.

І Давид сміливо виступив назустріч Голіафу. Голіаф був озброєний і весь закутий у броню, а в Давида тільки посох, праща та п'ять каменів із струмка! Богатир здивувався, побачивши беззбройного юнака. Але не встиг він схаменутися, як Давид вклав камінь у пращу і розкрутив її щосили. Камінь вилетів і потрапив Голіафу прямо в лоба. Велетень звалився замертво, а все вороже військо кинулося тікати.