Соломонове рішення

Прийшли дві жінки-блудниці до царя і стали перед ним. І сказала одна жінка:

— О, пане мій! Я і ця жінка живемо в одному будинку. І я народила при ній у цьому будинку. Третього дня після того, як я народила, народила і ця жінка. І були ми разом, і в домі нікого стороннього з нами не було; тільки ми дві були в хаті. І помер син цієї жінки вночі, бо заснула його. І встала вона вночі, і взяла сина мого від мене, коли я, раба твоя, спала, і поклала його до грудей своїх, а свого мертвого сина поклала до грудей моїх. Вранці я встала, щоб погодувати мого сина, і ось він був мертвий. А коли я придивилася до нього вранці, то це був не мій син, якого я народила.

І сказала інша жінка:

- Ні, мій син живий, а твій син мертвий.

А та казала їй:

- Ні, твій син мертвий, а мій живий.

І говорили вони так перед царем.

І сказав цар:

- Ця каже: "Мій син живий, а твій син мертвий"; а та каже: Ні, твій син мертвий, а мій син живий. — І сказав цар, — подайте мені меча.

І принесли меча до царя. І сказав цар:

— Розсічіть живу дитину надвоє і віддайте половину однієї та половину іншої.

І відповіла та жінка, якій син був живий, цареві, бо схвилювалася вся нутро її від жалю до сина свого:

— О, пане мій! Віддайте їй цю дитину живу і не вбивайте її.

А інша казала:

— Нехай не буде ні мені, ні тобі, рубайте.

І відповів цар і сказав:

— Віддайте цій живій дитині і не вбивайте її. Вона – його мати.

І почув увесь Ізраїль про суд, як цар розсудив; і стали боятися царя, бо побачили, що мудрість Божа в ньому, щоб чинити суд.

(3Цар.3: 16-28)