Пастушки і мудреці

…Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. Аж ось ангел Господній їм з’явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. Ангел же сказав їм: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, Він же Христос Господь…

…Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, мудреці прийшли в Єрусалим зо Сходу і спитали: «Де цар Юдейський, що оце народився?»…

Про народження дитини насамперед повідомляють найближчих: тих, які із завмиранням серця ждуть дзвінка, які не можуть заснути від тривоги й чекання. Щасливий батько, отямившись від радісного шоку, надсилає звісточки найближчій родині.

Він повідомляє також усю Божу Церкву і домовляється з парохом про хрещення малого «поганина». А щоб був порядок, біжить також до уряду, повідомити про радісну подію місцеву владу. Світлосяйна новина поширюється зі швидкістю світла. За якийсь час збігаються бабусі, тітки, родичі та друзі, сусіди та співробітники. Всі – із квітами, привітаннями, тисячами порад і вигуків – хочуть власними очима побачити чудо народження. «Чудо» не грішить ще красою: ціле червоне й пискляве. Але всі захоплено схиляються над ліжечком, дивуються і сперечаються про перші ознаки подібності до мами й тата. Так приблизно діється, коли народжується людина.

Коли народився Бог-Людина, то про радісну подію також було повідомлено найближчих. Вже тієї самої ночі Бог послав Свого ангела – першу радісну телеграму із Доброю Новиною. Однак адресатом не були родичі Йосифа чи Марії. Це не був хтось із кола друзів, сусідів чи знайомих. Про народження Месії ще не знали у святині, і ще не отримали знаку мудреці, коли до стаєнки вже примандрували пастушки, повідомлені про незвичайне народження.

Прості та зневажені тієї ночі були Богові найближчою родиною. Ті, які не мили рук, дізналися раніше, аніж знавці Письма і правитель того краю – Ірод.

Убогі й неотесані були першими гостями Бога. Маленькому Дитяткові тієї ночі не потрібні були вишукані манери, книжні знання, поштиве поводження й адміністрація.

Воно потребувало, щоб Йому віддали шану щиро й сердечно. Воно потребувало людей, які замість того, щоб перевіряти ймовірність незвичайної новини – увірували б, замість розщеплювати волосину начетверо – вклякли б у тихому захваті. Які замість того, щоб вникати у дивну новину й дискутувати про неї, – прославляли б Бога.

Треба визнати, що ті, на яких ніхто ніколи надмірно не розраховував, тепер, перед лицем такої вибраності, зуміли мобілізуватися. Вони не прийшли з порожніми руками. Вони принесли свої пастуші дари – все те, на що їх вистачило.

Незграбні й шорсткі, вони не налякали Дитятка.

У цих суворих людях Воно пробудило чуйність і делікатність.

Забутим повернуло гідність.

Погорджених наповнило радістю і світлом. Мале вифлеємське Дитя ніколи не переросло Своєї особливої прихильності до людей зневажених. Через тридцять років, навчаючи, Ісус шукатиме товариства митників, самаритянки, не відвернеться від прокажених.

Кожна епоха має своїх пастушків. Це всі ті, погано одягнені, смішні, поштурхувані, які несміливо входять до кабінету шефа, боячись залишити сліди важких черевиків на пухнастому килимі. Ніхто не домагається їхньої дружби, бо це не приносить жодної користі.

Не треба силкуватися бути супроти них люб’язними, бо вони не спроможні добре заплатити. Можна відкласти на пізніше їхню заяву – за них ніхто не заступиться. Непоказні, незграбні, «невпливові». Такі мають шанс стати найближчою ріднею Бога.

Тільки люди оцінюють один одного за зовнішніми ознаками: величиною зарплати, модним одягом, «добрими» зв’язками.

Бог дивиться глибоко в серце й уподобав малих цього світу.

Другими прибули до Новонародженого троє мудреців. Вони Його довго шукали. Йшли, задивлені в небо, бо зірка їх вела, мрія їх підганяла. Не довіряючи своїм знанням, розпитували про дорогу, тому що справжня мудрість – це радитися і запитувати. А коли знайшли Дитятко, піднесли Йому свої дари, і мудрість Сходу низько поклонилася Богові, Предвічній Мудрості.

Поклоніння волхвів, Клавдій Лебедів

Не випадково першими гостями Ісуса були пастушки та мудреці. Перші передчули Його простим і неспотвореним пихою серцем. Других привели глибока мудрість і вміння відчитувати знаки. Отож тільки велика простота й велика мудрість знайшли дорогу до стаєнки. Бо тільки вони дві – мудрість і простота – можуть схилитися низько. А тільки покірні віднаходять Бога.