Спадщина для Якова

Коли Ісаку виповнилося 40 років, він одружився з жінкою на ім'я Ревека, яку він дуже любив. З часом у них народилося двоє синів-близнюків.

Старший син отримав ім'я Ісав, а молодший став відомим як Яків. Ісав був справжнім мисливцем і не сидів вдома, тоді як Яків волів бути більше вдома.

У цей час, коли батько померав, зазвичай старший син успадковував більшість маєтку та маєтність. Це називалося спадщиною. В родині Ісака також були обіцянки, які були дані Богом Аврааму. Ісаву це мало мало значення, але Яків розумів важливість цих обіцянок.

Певного разу, Ісав повернувся додому голодний та втомлений після полювання. Вдома Яків готував смачну їжу, і аромат її був просто чудовий. Ісав сказав: "Я голодний! Дай мені трохи з твого червоного супу!" Яків відповів: "Згоден, але лише за умови, що ти передаш мені свою право на спадщину." Ісав відповів: "Спадщина мені не потрібна. Дай мені їсти!" Чи вчинив Ісав розумно? Ні, він віддав щось дуже цінне за миску супу.

Пізніше, коли Ісак застарів, він планував передати благословення старшому синові. Але Ревека допомогла молодшому синові, Якову, отримати це благословення. Коли Ісав дізнався про це, він дуже розлютився і навіть задумав вбити свого брата-близнюка. Ісак та Ревека вирішили захистити Якова і відправили його до материниного брата Лавана, де він мав залишитися до тих пір, поки розлад між братами не заспокоїться. Яків післухався батьків та втік, щоб врятувати своє життя.