Давид і Саул

Після перемоги над Голіафом, Давид став начальником армії Саула. Він був славнозвісним за своєю відвагою в битвах, і його успіхи робили його відомим серед людей. Жінки виходили з танцями і піснями на зустріч Давидові, співаючи: "Саул вбив тисячі ворогів, але Давид — десятки тисяч!" Це зробило Саула заздримим, і він намагався навіть вбити Давида.

Давид також був відомий своєю музикою. Коли він грав на арфі для Саула, цар кинув у нього спис, але Давид ухилився від нього. Саул намагався вбити Давида багато разів, і тоді Давид вирішив утекти і приховатися в пустелі.

Саул обізвав армію, щоб знайти Давида, і навіть увійшов до печери, де Давид і його люди сховалися. Тут Давид міг легко вбити царя, але він вирішив не робити цього, оскільки Саул був помазаним царем. Він лише відрізав шматок халата Саула, щоб показати, що міг вбити його, але об'явив Саулові, що не вчинив цього через повагу до помазаного царя. Саул відчинив очі і побачив, що Давид не бажає його смерті. Але навіть після цього він не зупинив свого переслідування.

Одного разу вночі Давид і його племінник Авішай прокралися в табір Саула. Вони бачили, що всі сплять, включаючи Авнера, головного охоронця Саула. Авішай пропонував вбити Саула, але Давид вирішив цього не робити, і лише взяв з табору край халата і глек води. Потім вони вибралися на гору, де було видно табір Саула, і Давид закричав, запитуючи, чому Авнер не захищає свого пана. Саул розпізнав голос Давида і сказав, що розуміє, що Давид буде наступним царем, і повернувся від того місця. Але не всі з сім'ї Саула ненавиділи Давида.