Ісаак знаходить хорошу дружину

ЗНАЄШ, хто ця жінка? Це Ревекка. А чоловіка, який йде навпроти неї, звуть Ісаак. Ревекка повинна стати дружиною Ісаака. Але що сталося перед цим?

Авраам, батько Ісаака, бажав знайти своєму синові хорошу дружину. Він не хотів, щоб Ісаак віддавався за одну з жительниць Ханаану, оскільки ханаанці вірили в ідолів. Авраам покликав свого слугу і сказав йому: "Я хочу, щоб ти вирушив до Харрану, де живуть мої родичі, і взяв дружину для мого сина Ісаака".

Слуга Авраама взяв із собою десять верблюдів і вирушив у віддалену подорож. Трохи перед тим, як дістатися до місця, де жили родичі Авраама, він зупинився біля колодязя. Прийшов вечір - час, коли жінки міста приходили черпати воду з колодязя. Тоді слуга Авраама помолився Богу і просив Його: "Нехай жінка, яку Ти обереш для мого господаря Ісаака, дасть мені і моїм верблюдам води для напою".

Незабаром прийшла Ревекка, і коли слуга попросив у неї води, вона одразу напоїла його. Потім вона пішла і напустила води для верблюдів. Це було важко, оскільки верблюди пили багато води.

Коли Ревекка закінчила давати воду, слуга Авраама запитав, як звали її батька. Також він спитав, чи може він і його верблюди переночувати в їхньому домі. Ревекка відповіла: "Мій батько - Вафуїл, і у нас завжди є місце для тебе". Слуга Авраама знаючи, що Вафуїл був сином Нахора, брата Авраама, сповз на коліна і подякував Богові за те, що він привів його до родичів Авраама.

Того ж вечора слуга Авраама розповів Вафуїлу і Лавану, братові Ревекки, про свою місію. Вони домовилися, що Ревекка піде зі слугою Авраама та стане дружиною Ісаака. А як відповіла Ревекка, коли її запитали, чи погоджується вона піти з цим чоловіком? Вона відповіла: "Піду". Вже наступного дня вони сіли на верблюдів і вирушили назад до віддаленого Ханаану.

По приїзду, вже ввечері, Ревекка побачила чоловіка, що йшов полем. Це був Ісаак. Побачивши Ревекку, він дуже розрадівся. Лише три роки тому померла його мати Сара, і він дуже сумував за нею. Та тепер Ісаак полюбив Ревекку і знову відчував щастя.

Буття 24:1—67.