Корабельна аварія

ДИВИСЬ! Корабель у великій біді! Хвилі люто розбивають його на частини! Усі люди кинулись у море. Дехто вже дістався берега. А це, бува, не апостол Павло? Давай дізнаємось, що з ним сталося.

Згадай, що два роки Павло був у в'язниці міста Кесарія. Потім його та інших ув'язнених садять на корабель і відправляють до Риму. Біля берегів острова Кріт корабель потрапляє у страшну бурю. Вітер настільки сильний, що моряки не можуть впоратися з керуванням. Вдень не видно сонця, а вночі — зірок. Через багато днів люди на кораблі втрачають будь-яку надію на спасіння.

Тоді Павло підводиться і каже: «Ніхто з вас не загине. Тільки корабель розіб'ється. Цієї ночі до мене приходив ангел Бога і сказав: „Не бійся, Павле! Ти маєш постати перед цезарем - правителем Риму. І Бог урятує всіх, хто пливе з тобою“».

Настає чотирнадцята ніч, а буря все не вщухає. Раптом опівночі моряки зауважують, що глибина води зменшується! Боячись у темряві натрапити на скелі, вони кидають якорі. На ранок вони бачать бухту і вирішують підвести корабель до самого берега.

Спрямувавши до берега, корабель врізається в піщану мілину. Тоді хвилі починають розбивати його на частини. Сотник, якому доручено наглядати за ув'язненими, наказує: «Всі, хто вміє плавати, стрибайте у воду першими та пливіть до берега. А решта стрибайте за ними і, щоб утриматися на воді, хапайтеся за уламки корабля». Так вони роблять. Усі 276 людей, котрі перебували на кораблі, благополучно добираються до берега, як і обіцяв ангел.

Острів, на який вони висадилися, називається Мальта. Місцеві мешканці дуже добрі. Вони дбають про людей, які зазнали аварії корабля. Коли погода покращується, Павла садять на інший корабель та відправляють до Риму.

Дії 27:1—44; 28:1-14