На горі Хориві

Єзавель зненавиділа Іллю за вбивство пророків Ваала та Астарти. Він мав рятуватися і пішов на гору Хорив на Синайському півострові. У душі пророка була сильна буря, і він просив собі у Бога смерті. «Досить уже, – говорив він, – Господи, візьми душу мою; бо я не кращий за батьків моїх. Сини Ізраїлеві залишили заповіт Твій, зруйнували Твої жертівники, і пророків Твоїх убили мечем. залишився я один, але й душі моєї шукають, щоб убити її».

Але на горі Хориві з'явився пророку Господь і вгамував хвилювання його душі.

Коли Ілля чекав у печері явлення Бога, то здійнявся великий і сильний вітер, що роздирав скелі; але в цьому вітрі не було явлення Господа.

Після вітру почався землетрус, але й у землетрусі не було Господа.

Після землетрусу з'явився вогонь, але й у вогні не було Господа.

Після вогню почався віяння тихого вітру, і там з'явився Іллі Господь. Почувши це, Ілля покрив обличчя своє милістю (верхнім одягом) своїм, вийшов і став біля входу в печеру, в якій був.

Господь сказав Іллі, що в Ізраїльському царстві ще багато людей (сім тисяч), котрі не поклонялися Ваалу і вуста яких не лобизували його.

Господь наказав Іллі помазати Іуя, на місце Ахава та його сина, царем Ізраїльським, а Єлисея замість себе у пророка.