Притча про царя і боржника

Господь наказав Своїм учням і послідовникам прощати один одному всі образи і пояснив Своє вчення притчею.

Один цар, говорив Він, зажадав звіту рабів своїх. До нього приведений був один раб, який мав йому багато грошей (десять тисяч талантів). Так як раб цей не мав чим заплатити, то цар наказав продати в рабство його самого, дружину та його дітей і сплатити борг. Раб упав і кланявся цареві, кажучи йому: «Пане! потерпи на мені і все тобі заплачу».

Цар змилосердився над рабом і пробачив йому весь його обов'язок.

Коли раб цей вийшов із дому, то зустрів одного зі своїх товаришів, який мав йому трохи грошей (сто динаріїв), схопив його і почав душити, говорячи: «Віддай мені, що винен». Товариш упав до ніг його та й казав: «Потерпи на мені і все віддам тобі». Але він не захотів пробачити йому боргу, а пішов і посадив його до в'язниці, доки він не віддасть усього боргу.

Про це донесли цареві. Він покликав до себе свого раба і сказав йому: «Злий рабе! весь твій обов'язок я пробачив тобі, бо ти просив мене. Чи не повинно було й тобі помилувати свого товариша, як я помилував тебе?

І розгнівавшись, цар наказав посадити жорстокого й немилосердного раба до в'язниці, доки не віддасть усього боргу.

«Так і Отець Мій, – говорив Господь, – вчинить з вами, якщо не пробачить кожен із вас від серця свого братові гріхів його».