Суд

Пов'язаного Христа воїни привели спочатку до первосвященика (колишнього) Анни, а Анна відіслав Його до первосвященика Кайяфе, куди поспішив і сам. У Кайяфи зібралися первосвященики, старійшини та книжники.

Кайяфа запитав Ісуса Христа про учнів і про Його вчення. Господь відповів: «Я говорив явно до світу; Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де сходяться всі юдеї, і таємно не говорив нічого. Що питаєш Мене? Спитай тих, хто чув, що Я їм говорив: Ось вони знають, що Я говорив».

Як тільки Він сказав ці слова, один із слуг первосвященика, що стояв близько, вдарив Його по щоці і сказав, що так не можна відповісти первосвященикові. Але Господь спокійно сказав: «Якщо Я сказав погано, покажи, що погано; якщо ж Я сказав добре, що ти б'єш Мене?

Першосвященики, старійшини і всі збори намагалися знайти свідчення проти Ісуса Христа, щоб засудити Його на смерть. Але нічого такого, за що можна було б засудити Христа на смерть, не знаходили.

Бачачи, що немає достатнього свідчення для звинувачення Христа, Каяфа запитав Його: «Заклинаю Тебе живим Богом, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?». Ісус Христос відповів: Ти сказав; навіть кажу вам: відтепер побачите Сина Людського, що сидить праворуч (правий бік) сили і прийде на хмарах небесних».

І всі почали питати Його: «Отже, Ти Син Божий?» Він відповів: «Ви кажете, що Я».

Тоді первосвященик роздер одежу свою і сказав: «Він богохульює: на що ще нам свідки? Ось тепер ви чули Його богохульство. Як вам здається?

Присутні відповіли, що не потрібно ще жодного свідчення, тому що вони самі чули його з уст Христа, і що Він винний смерті. Так було засуджено Ісуса Христа на смерть. Але вирок, перш ніж привести його до виконання, треба було затвердити в зборах, які мали відбутися на світанку, і потім подати ще на затвердження римського начальника, або прокуратора, Пілата.

Між початковим виголошенням вироку та остаточним його твердженням минуло кілька годин. У цей час Господь зазнав наруги з боку служителів первосвященика, які били Його. Закривши обличчя Його, вони вдаряли Його по щоках і потім питали: «Пророкуй нам, Христе, хто вдарив Тебе?»

Всі ці страждання Господь переносив із божественною лагідністю та довготерпінням.