Явище шляху в Еммаус

У самий день воскресіння двоє з учнів Ісуса Христа йшли в одне селище верст за десять від Єрусалиму, яке називалося Еммаус.

Дорогою вони міркували між собою про те, що нещодавно було в Єрусалимі. До них приєднався невідомий мандрівник і запитав їх, про що вони міркують і чому такі сумні.

Тоді один із учнів спитав мандрівника, невже він не знає про те, що сталося в Єрусалимі в ці дні, що було з Ісусом Назарянином, який був пророк, сильний у слові та справі перед Богом та всім народом, як засудили Його на смерть і розіп'яли Його.

«А ми, – казали учні, – сподівалися було, що Він є той, що має позбавити Ізраїлю».

Учні передали мандрівникові і про те, що повідомили їм жінки про Його воскресіння.

Тоді мандрівник назвав учнів безглуздими та повільними серцем і запитав їх: «Чи не так належало постраждати Христові і увійти на славу Свою?»

І почавши від Мойсея, з усіх пророків пояснив їм сказане про Христа у всьому священному писанні.

Вони наблизилися до того селища, до якого йшли. Він показував вигляд, що хоче йти далі. Але учні утримували Його, говорячи, що день уже схилився надвечір і запрошували Його зайти з ними до дому. Він увійшов і лишився з ними.

Коли вони сиділи за столом, Він узяв хліб, переламав його та дав учням. Тоді вони розплющили очі, і вони дізналися, що це був Ісус Христос. Але Він одразу став для них невидимим.

Учні сказали один одному: «Як горіло наше серце, коли Він говорив нам на дорозі і пояснював писання». Вони встали в той же час, повернулися до Єрусалиму і передали про те, що бачили, одинадцятьом учням, які й самі їм казали, що Ісус Христос воскрес із мертвих і явився Симону Петру.