Давид перед сплячим Саулом

Ненависть Саула до Давида зростала в його серці з кожним днем. Нарешті він остаточно вирішив убити Давида. Йонатан дізнався про це і повідомив свого коханого друга. Тоді Давид утік від Саула і, зібравши загін відданих людей, зник з ними в горах. Саул постійно переслідував його зі своїм військом, але оскільки Бог був з Давидом, то Саул не міг його зловити. У Давида часто виникала можливість вбити Саула, але він не хотів завдавати йому ніякого зла через свою любов і боязню Бога.

Якось Саул зібрав загін із трьох тисяч добірних ізраїльтян і подався шукати Давида в горах. Давид дізнався, що Саул розташувався на нічліг зі своїми воїнами на одному з пагорбів. Тоді Давид узяв Авесса, свого друга, і вночі спустився з ним до табору Саула, де всі спали. Вони підійшли до сплячого Саула і побачили у його узголів'я встромлене в землю спис. Друг сказав Давидові: «Дозволь мені взяти спис і вбити їм Саула». Але Давид не дозволив йому вбивати помазаника Божого, сказавши, що настане день, і Господь Сам поб'є його. Вони взяли спис Саула і його глечик з водою і пішли.

Другого дня Давид став на вершині гори, розташованої проти табору Саула, і покликав Саула гучним голосом і показав йому його речі. Тоді Саул, бачачи, що Давид не помстився йому за все зло, яке він завдав йому, сказав:

«Згрішив я: вернися, сину мій Давиде, бо я не буду більше робити тобі зла, тому що душа моя була дорога нині в очах твоїх: шалено чинив я і дуже багато грішив». Саул обіцяв Давидові більше не переслідувати його, але не позбувся ненависті до нього, тому що не просив Бога пробачити і виправити його серце.

Читайте детальніше: Перша книга Царств 20:1-43 ; 26:2-21 .