Де Бог? - християнський вірш про війну

Земля вмивається сльозою
І на розвалинах війни
Зітхає в відчаї з журбою
Й волає: "Господи,де Ти?"

Навкруг зруйновані будинки,
Розбиті храми дорогі.
Добротні,затишні маєтки
Перетворились в пустирі.

І переорані війною
Зітхають втомлено шляхи
Там біженці,йдучи юрбою,
Зітхають: "Господи, де Ти?"

Біда,мов темрява, покрила
Всі наші села і міста.
Надія й віра так безсила
Й,здається, виходу нема.

Тому на згарищах й руїнах,
В розбитих селах і містах
Волає наша Україна 
До Бога з смутком у очах:

"Де Ти? Де Ти? Чи відвернувся?
Чи залишив в біді наш край?"
А Бог Той Самий - не змінився,
Він чує крик наш і відчай!

А Бог в метро,де породіля
В муках народжує дитя.
Для неї Він одна надія,
Коли навкруг іде війна.

Бог під завалами в підвалі,
Де плачуть люди ще живі.
Він дбає,щоби їх дістали,
Щоб були звільнені усі.

Бог у лікарні плаче з батьком
Зчорнілим й сивим від біди,
Що над простріляним дитятком
Кричить душею від журби.

Бог з мамою,якій судилось
Зустріти сина у труні.
Для неї щастя увірвалось,
А Бог підтримує їі.

Бог із служителем у Церкві,
Що опустіла в час війни.
Трима в молитві його руки,
Щоб міг до неба він дійти.

Бог поряд там із полоненим,
Якого мучать вороги.
Він дасть - і буде він спасенним,
З лещат кривавої орди.

А Бог в машині з волонтером,
Який під обстрілом везе
В гарячі точки допомогу 
І хтось врятований буде.

Бог в полум'ї,де рятувальник
Дитя виносить на руках,
І кріз огонь у час печальний
До Бога кличе у думках.

Бог в дитбудину з сиротою
Там,де запеклий бій іде.
Він там, і в час лихий рукою
Снаряд від неї відверне.

А Бог в окопі із солдатом,
Його надійно береже,
Бо ж він чиїсь дитині тато,
Живим до дому він прийде.

А Бог із лікарем в підвалі,
Який без світла, без води
Лікує рани "градом" рвані,
Штопає куль страшних сліди.

А Бог "зеленим коридором"
З переселенцями іде.
І ті,хто під Його покровом,
То куля тих не здожене.

А Бог із Церквою,що кличе
Про милість для усіх людей,
Що на колінах слізно плаче
І вдень,і в темряві ночей.
 
Бог не поїхав з України,
Забравши милість в чемодан.
Він біля кожної людини,
Він бачить твій тривожний стан.

Бог плаче над дитям убитим,
Над раненим в боях бійцем,
Він поряд,щоб твій дух зцілити,
Щоб ти з впокореним лицем

Прийшов до Нього і схилився
В покорі серця перед Ним.
Бог в Україні залишився,
Щоби підмогу дати тим,

Хто обезсилений до краю,
Хто втратив віру в майбуття.
Бог знами тут. В момент відчаю,
Відчуй Його любов сповна.

Коли поміж тривожні звістки
Волаєш в небо:"Бог,де Ти?"
Знай - Він спішить,щоб бути близько 
З нами між вибухів війни!

І хоч здригаємось від болю,
Втираєм сльози із очей,
Бог з нами тут,на полі бою!
Він захистить Своїх дітей!

---

У цьому вірші автор висловлює глибокий релігійний погляд на події в Україні, зокрема на війну та страждання людей під час конфлікту. Вірш містить наступні ключові думки:

1. Звернення до Бога в контексті війни і страждань, підкреслюючи необхідність Його присутності та допомоги.

2. Опис страшних наслідків війни: руйнування будинків, храмів, майно, переселенці та біженці, страх і безнадія.

3. Вірш акцентує на Богу як захиснику, який перебуває поруч із людьми під час війни та приносить їм надію та вибавлення.

4. Описані різні сцени та місця, де Бог залишається поруч із людьми: в лікарні, на передовій, в дитячому будинку, серед волонтерів тощо.

5. Вірш закликає до віри в Бога та Його милість навіть у важкі моменти життя та наголошує, що Бог завжди поруч з тими, хто до Нього звертається.

6. Останні дві строфи виражають впевненість, що Бог залишився в Україні, щоб захистити і дати надію та допомогу своїм дітям.

В цілому, вірш висловлює глибокі релігійні роздуми про Божу присутність в житті людей, особливо в часи лиха і випробувань.